Составьте синквейн к слову купец, мореплаватель

1. Купец
2. Заботливый, совестный
3. Надеется, заботится, гордится
4. Лучший защитник своей семьи
5. Честь

Печорин и виноват в том, что разрушил бестревожное существование Бэлы, и не виноват в том, что не может ее больше любить. Кто же виноват? Виноват тот, кто создал необходимую грань между невыразимо-прекрасным, беззаветно чувствующим, но наивным, неразвитым существом и человеком безысходно мятущимся, обладателем остро-аналитического, требовательного интеллекта. Виноват тот, кто человеческую жизнь обрек на бесплодность и бессмыслицу и тем самым вызвал все новые поиски преодоления пустоты жизни, кончающиеся каждый раз крахом. Виноват тот, кто бросил человека в окружение, не выдерживающее ни критики мысли, ни проверки действием и тем самым предоставил личность самой себе – и своим желаниям и своему суду. Другими словами, истинный виновник того, что "несчастен" Печорин, а вследствие этого и Бэла, в конечном счете современное общество. Но это не значит, что прав герой. Какие бы причины не сформировали личность человека, за свои действия, обращенные к другим людям, он должен отвечать. Так, уже в "Бэле" проступает та новая широко гуманистическая точка зрения Лермонтова, когда он не только судит общество от имени "избранной" передовой личности, героя, но судит и самого героя от имени "многих", то есть рядовых, не "избранных" и даже не передовых, но имеющих право на уважение к их личности людей. В грустной истории Бэлы, которая начинает сознавать себя нелюбимой, Лермонтов вскрывает и вину Печорина, его эгоистический индивидуализм. Как бы сильно ни был Печорин увлечен Бэлой, и как ни мало он был виноват в том, что ему стало с ней скучно, ясно одно: живого, чувствующего, самоценного человека он превратил в орудие для своих эгоистических целей и страстей, в лекарство от скуки, которое он не задумываясь отбросит, как только оно перестанет действовать. В этом вина Печорина. Он вырвал Бэлу из родной среды, лишил дома, отца, брата, он мучает ее своей холодностью и вот-вот бросит ее, как только она перестанет отвлекать его от скуки. Он ничего не меняет в своих поступках ради того, чтобы перестать доставлять страдания другим. Он - губительная, разрушающая сила по отношению к личности и судьбам других людей.

Объяснение:

"Божественна комедія" — найвидатніше творіння Данте Аліг'єрі. Цей твір став підсумком розвитку художньої, філософської і релігійної думки Середньовіччя і першим кроком до доби Відродження. Головною його ідеєю стає постійний пошук людиною нового шляху в житті.

За своєю формою цей твір — своєрідна подорож у потойбічний світ, здійснена поетом у художній уяві. Комедією він називається тому, що має щасливий кінець, а титул "Божественна" отримав з легкої руки Джованні Бокаччо.

Комедія складається з трьох частин: "Пекло", "Чистилище" і "Рай". Це символічне зображення реального життя, внутрішньої боротьби автора та віри, яку ніколи не втрачав Данте. Кожна частина має 33 пісні, але "Пекло" має ще одну додаткову, завдяки якій загальна кількість пісень дорівнює ста. Всі частини закінчуються словами "зоряні стелі", бо зірка для автора — це символ небесної мети, незвичайний орієнтир у подорожі.

Перша частина під назвою "Пекло" починається розповіддю про внутрішній стан поета, який у середині життя збився з правильного шляху. Спроба вийти на вірну дорогу через похмурий ліс, який символізує Італію, робиться на світанку. Автор зустрічається із Верґілієм — улюбленим поетом автора, який і стає його поводирем колами пекла.

Починаючи з четвертої пісні, ми дізнаємося про розташування і структуру пекла, яке складається з дев'яти кіл. Чим матеріальніше гріх людини, тим легше покарання, але чим глибше він проникає вдушу людини, тим страшніша кара. І, якщо на поверхні землі в перших колах знаходяться душі нехрещених немовлят, порушників шлюбної вірності і черевоугодників, то в глибині землі страждають зрадники та насильники. У центрі — володар пекла Люцифер. Побачивши пекло, поет краще розуміє необхідність керування в своїх вчинках вірою, надією, обов'язком і любов'ю.