Зовнішність робіна гуда його вчинки , моральні якості та стосунки з 30 ів ,

Робін Гуд (англ. Rob in Hood — Роб у каптурі) — герой середньовічних англійських народних балад, ватажок лісових розбійників, який за переказами діяв зі своєю ватагою в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих лицарів і священиків, віддаючи здобич біднякам. Його вважають національним героєм Англії.

Робін — легендарний благородний розбійник, який грабував жадібних багатіїв і роздавав гроші біднякам. За переказами, він діяв зі своєю зграєю в Шервудському лісі біля Ноттінгема і боровся за справедливість — грабував багатих, віддаючи здобуте біднякам. Він уособлював благородство, справедливість, був захисником слабких і знедолених. Спокійний, холоднокровний Робін Гуд з палаючим серцем став справжнім героєм для всього світу про нього було знято багато кінофільмів і написано багато книг.Особистість прототипа цих балад і легенд не встановлена. Ймовірно, він жив на початку XV століття, під час правління короля Едуарда II, або навіть пізніше: в одній з балад діє королева Кетрін, яку іноді ототожнюють з Катериною Арагонською (1485—1536 роки). Проте, наразі найбільшою популярністю користується художня версія Вальтера Скотта, згідно з якою Робін жив у другій половині XII століття (тобто був сучасником Річарда Левине Серце і Іоанна Безземельного). На користь першої версії і проти версії Скотта говорить ряд історичних деталей: так, змагання зі стрільби з лука стали проводитися в Англії не раніше XIII століття.

Балади про Робін Гуда були записані ще в XIV столітті, що зумовило порівняно невелику варіативність сюжетів. В одній з найповніших збірок англійських балад, опублікованих Френсісом Чайлдом в XIX столітті, налічує 40 творів про Робін Гуда.

За однією з версій Робін був йоменом, тобто вільним ремісником або селянином, в інших версіях він постає несправедливо знедоленим дворянином. Батьківщиною Робіна Гуда називають селище Локслі, за назвою якого іноді називають і самого Робіна. Його лісова армія налічує кілька десятків вільних стрільців. Усі вони — відмінні лучники, сміливі, винахідливі і по-своєму шляхетні люди. Найпопулярнішими героями цього епосу поряд із самим Робін Гудом є його помічники Маленький Джон (також: Малюк Джон, Малятко Джон, Крихітка Джон), Брат Тук, Вілл Скарлет (також: Скарлок, Скарлет, Скедлок, Скетлок), Мач, син мірошника, і дружина Робіна — діва Меріан. Головними супротивниками розбійників є шериф Ноттінгемський і лицар Гай Гісборн.

Робін Гуд — один з небагатьох, поряд із королем Артуром, легендарних героїв англійських балад, що вийшли за рамки фольклору і стали важливою культурною реалією, — на теми балад про нього пишуть літературні твори, ставлять спектаклі, знімають численні фільми.

Пришвин. "Кладовая солнца".Краткий пересказ. “В одном селе, возле Блудова болота, в районе города Переяславль-Залесского, осиротели двое детей”, –так начинается замечательное произведение. Это начало напоминает сказку, где читатель входит в чудесный мир, где все живое взаимосвязано. На этом фоне появляются два образа — Настя и Митраша. “Настя была как золотая курочка на высоких ножках. Волосы отливали золотом, веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки”. Митраша был маленький, но плотный, “мужичок в мешочке”, улыбаясь, называли его между собой учителя в школе. После смерти родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям: изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, золотой петух Петя и поросенок Хрен. Дети заботились обо всех живых существах. Настя занималась женскими домашними делами, “с хворостинкой в руке выгонялаона свое любимое стадо, растопляла печь, чистила картошку, заправляла обед и так хлопотала по хозяйству до ночи”, На Митраше лежало все мужское хозяйство и общественное дело.

Детство – это такой возраст человека, когда ему хочется шалить. И он не знает удержу, с раннего утра и до поздней ночи не дает никому покоя своим криком и беготней. На человека кричат и сердятся взрослые, он ссорится с ними, но достаточно сказать ему хотя бы одно ласковое слово – и человек становится нежным и ласковым в избытке своей преданности, на которую только детство.  

Детство – пора, когда открываются для тебя неизведанные радости: иметь собственные книжки с картинками, пенал, цветные карандаши. А главное – выучиться читать и писать цифры. И всё это сразу, в один день. И человек, проснувшись ранним утром, требует у взрослых немедленно показать ему цифры.  

Но взрослые – это люди, которым всегда некогда, у них всегда находятся более важные дела. Детство – пора, когда тебя оскорбляют,  давая понять, что ты мал и ничтожен, а твои нужды и потребности не стоят внимания. Ни мать, ни отец, ни любимый дядя – никто не жалеет твоего самолюбия.  

В детстве человек наполнен самыми пленительными мечтами. Он живет ожиданием счастья с детской доверчивостью, с открытым сердцем. Но жизнь отвечает ему: «Потерпи. Иначе ничего не получишь». Жизнь с размаха ударяет его в сердце тупым ножом обиды. И когда он уже почти лишился надежды на счастье, любимый дядя наконец говорит ему: «Ну уж бог с тобою. Неси сюда, к столу, стул, давай карандаши и бумагу».

И вот она, наконец, радость познания цифр. Один, два, три, четыре…