Выписать из произведений пушкина 5 примеров метонимии (с разбором)

Метонимия, когда одно название заменяется другим по признаку количественного отношения между ними

множественное число заменяется на единственное

...Хвалу и клевету приемли равнодушно

И не оспаривай глупца

(Я памятник себе воздвиг нерукотворный)

может и единственное число заменяться множественным, как в стихотворении "Зимняя дорога":

Сквозь волнистые туманы

Пробирается луна

Далее, ассоциации по смежности

с содержимого на вместилище: веселым треском трещит затопленная печь ("Зимнее утро") - тут перенос трещат дрова в печи - трещит печь

Ковши круговые, запенясь, шипят ("песнь о Вещем Олеге" - перенос в вино шипит в ковшах - ковши шипят

...при сих словах он осушил

Стакан соседки приношенье ("Евгений Онегин") перенос с содержимого стакана, хмельного напитка на стакан

Полковник пётр анисимович, отец вареньки, личность сложная и противоречивая. прочитав рассказ, понимаешь, что поступки и внешний вид полковника на и после сильно отличаются друг от друга. в первой половине произведения автор знакомит нас с отцом вареньки во время праздничного события. благожелательные отношения гостей и хозяев дома, милые улыбки, звуки мазурки и вальса поднимают настроение, соответствуют обстановке . описание полковника на вечере гармонирует с атмосферой. пожилой человек в парадном офицерском мундире « красивый, статный, высокий» с выправкой старого служаки вызывает уважение у ивана васильевича. он галантен с , учтив с окружающими. доверительные близкие отношения полковника с дочерью привлекают всеобщее внимание. общаясь с ней, он «нежно, мило обхватил дочь руками за уши и поцеловал в лоб». приятно наблюдать за необычной парой во время танца. отдельные слова и жесты петра анисимовича в искренности чувств по отношению к своему ребёнку. он всей душой любит вареньку, гордится ею. мундир полковника аккуратен, но вышедшие из моды сапоги с «четвероугольными» носами говорят нам о многом. мы вместе с иваном васильевичем понимаем, что старый человек ограничивает себя во всём, чтобы красиво одевать и вывозить в свет обожаемую дочь. на первый взгляд, кажется, что этот умудрённый опытом почтенный отец семейства – положительный герой, мужчина, достойный нашего уважения. на самом деле это не так. поведение героя после во второй части повествования праздничное настроение исчезает. с наступлением рассвета начинается новый день. изменяются краски и чувства. другим становится и наш герой. в рассказе «после » характеристика полковника многогранна. писатель умело показывает неприглядную сторону личности полковника. сняв парадный мундир и приступив к своим непосредственным обязанностям, владислав анисимович меняется не только внешне, но и внутренне. в его душе нет больше места человеческим чувствам. он не способен сострадать, проявлять милосердие. глазами неискушённого в жизни молодого человека мы видим, как полковник «шёл твёрдой, подрагивающей походкой» и руководил избиением провинившегося татарина. это был тот же самый человек, что и на «с своим румяным лицом и белыми усами и ». но мучения и боль несчастного теперь не трогают душу начальника. более того, он готов жестоко расправиться с теми, кто, нарушив приказ, недостаточно сильно опускает палку на спину беглого солдата. «я тебе », – услыхал его гневный голос рассказчик. полковник кричит на подчинённых, унижает и даже распускает руки в порыве гнева. лицо героя превращается в бесчувственную маску. раздражение, досада, злость отражаются на ней при виде жениха своей дочери. он, «грозно и злобно нахмурившись, поспешно отвернулся». перед нами совершенно иной незнакомый человек. трудно представить, что несколько часов назад он радовался жизни, с нежностью обнимал дочь, шутил и мирно беседовал с друзьями.

Дядько том — негр, спочатку раб сім’ї шелбі, потім раб гейлі, потім його господарем стає сент-клер, і останній — саймон легрі. головний герой роману. чесний, добросердечний, благочестивий, вразливий. реплік тома в романі не так вже й багато, проте всі вони підкреслюють, що том — глибока особистість. змінив світогляд багатьох героїв, їх ставлення до рабів. еліза — мати гаррі, проданого разом з томом. вирішує бігти разом з сином, зрештою виявляється разом з чоловіком і сином в канаді. сім’я шелбі: джордж шелбі — син подружжя шелбі, молодий господар. у дитинстві дружив з томом, вчив його грамоти. згодом знаходить вмираючого тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. в силу своєї молодості, джордж імпульсивний, рвучкий, емоційний. містер шелбі — старий господар. дуже любив і цінував тома як цінного працівника, але був змушений його продати. помирає в кінці розповіді. місіс шелбі — господиня. любить сина і чоловіка, також цінувала тома і дуже не хотіла, щоб чоловік продав його. справжня леді, розумниця і красуня. сім’я сен-клер: огюстен сен-клер — господар. легковажний, але лояльний і справедливий. добре поводиться зі своїми слугами. азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. часом саркастичний. мав пристрасть до алкоголю, але згодом, після розмови з томом, кидає пити. огюстен рідко навідується до церкви, чим дуже незадоволена його дружина, марі. він пояснює це тим, що йому там нудно, хоча насправді він давно зневірився в бозі. купивши тома, огюстен багато що переглядає в своєму житті — кидає пити, стає більш вдумливим, стриманим. ненавидить рабство і хоче звільнити всіх своїх рабів. прислухається до думки тома, часом радиться з ним. обожнює свою дочку єву, дуже страждає, коли та помирає. гине від удару ножем. евангеліна «єва» сен-клер — єдина дочка господарів. юна, але дуже глибокодумна, розважлива дівчинка. обожнює всіх слуг, особливо меммі і тома. просить батька, щоб той звільнив їх. вихована аристократкою, єва начисто позбавлена ​​егоїзму; за словами її батька, «зло не пристане до єви». співчуття, милосердя — це все про неї, меммі називає її «янголятком». рано помирає від туберкульозу. всі сумують і по єві, від слуг до батька. марі сен-клер — господиня, дружина огюстена. егоїстична, показно-релігійна жінка, повна протилежність своєї дочки і чоловікова. істерична, безладна. іпохондрик. постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. піднімає руку на своїх слуг, чого не дозволяє собі огюстен і тим більше єва. після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг. офелія — ​​кузина огюстена, двоюрідна тітка єви. родом з нової ії. ненавидить рабство, але недолюблює негрів. сувора, дисциплінована жінка. все робить своїми руками, не до слуг, чим викликає здивування і недовіру на півдні. цілеспрямована, справедлива леді. але і їй не чужі співчуття, милосердя. чесна, пряма. не любить марі, обожнювала єву. огюстена любить з дитинства, хоч і вважає його легковажним і необов’язковим. огюстен подарував їй дівчинку — негритянку по імені топси. офелія виховує її, відвозить в вільні штати і там звільняє її. альфред сен-клер — рідний брат огюстена, повна йому протилежність. деспотичний, жорсткй. насмішкуватий. має сина енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на єву, але дуже її любить.