Сочинение на тему "нравственные идеалы в произведении дубровский" а.с.пушкин 30

ответ: честь? любовь? дружба?

объяснение:

Челкаш не ожидал от простодушного гаврилы такой жадности в деньгам. гаврила чуть не убил челкаша, унижался, просил деньги. васька челкаш, хоть и вор, дерзко идущий на риск, не понимает, как человек так может унижаться. он бросает деньги и уходит. всё это происходит на берегу моря без свидетелей. советую прочитать финал, там одна страница, зато в голове всё будет.основной приём сцены - противопоставление по линии отношения к собственности, к закрепощающей её сущности. мечта гаврилы оказывается мечтой, ведущей к рабству. деньги давали ему всё: почёт, довольство, веселье. и ради достижения этой мелкой, корыстной мечты гаврила пытается убить челкаша. ужаснувшись содеянному, он просит прощения у своего подельника. челкаш отрицает власть денег, презирает унижающегося ради них и готового пойти на убийство гаврилу. события показаны на фоне романтического морского пейзажа. море - средство изображения психологии героев. челкаш любит море, символ свободы, чувствует родство с ним, а гаврила боится его. море - свидетель его преступления, оно проснулось и "выло, швыряло волны" на песок. таким образом, носителем нравственного начала оказывается не добродушный деревенский парень, а вор гришка челкаш, в итоге поступивший благородно и великодушно: отдал деньги напарнику и простил его. хотя образ челкаша противоречив: вольнолюбивый, благородный, с чувством собственного достоинства, но жестокий, непредсказуемый, презрительный к людям. другой ответ 

Чого ж навчає мене “Останній листок”? Я вважаю, що сам автор, людина з нелегкою долею, за основу твору взяв кадр із свого життя. Хіба будучи у в’язниці цілих п’ять років Вільям Сідні Портер ( таке справжнє ім’я письменника) не міг зневіритись, а вийшовши на свободу, закінчити літературну кар’єру і жити інакше, гірше.

Чи не нагадує це молоду дівчинку Джонсі, яка хотіла вмерти, коли впаде останній листок на старому плющі?

На щастя, Портер вижив у в’язниці через знання фармацевтичної справи – йому вдалося влаштуватися на роботу аптекарем. Так само і героїня його твору – вона, за до друзів, видужала. Але найбільше допоміг “останній листок” – шедевр старого Бермана, що врятував їй життя.

На жаль, художник помер.

Цікаво, навіщо автор закінчує новелу сумним фіналом? Напевно. Щоб ми зрозуміли, як життя, перемагаючи в одному, поступається, або викидає білий прапор, в іншому.

Чого ж усе-таки навчає ця розповідь? Перш ніж відповісти на це питання, я хочу розповісти про жінку, яка називала своє життя “життям у рожевому світлі”. Її “життя у рожевих тонах” почалося з того, що від неї відмовилась мати. ЇЇ відгодовували безвідповідальні люди, які, щоб немовля не кричало, додавали у пляшечку з молоком вино.

Потім її дитинство проходило у “веселому домі”, і жінки легкої поведінки, дізнавшись, що дівчинка майже сліпа, молились за її зцілення.Її навчання в школі продовжувалося не більше року. “Маленька невинна душа” була викинута на вулицю.

Далі – співала на вулиці – не маючи за душею нічого: ні дому, ні грошей, ні рідні. Вона втратила свою дочку Марсель і щоб поховати її, пішла жебрати.Доля продовжувала наносити їй все нові й нові удари: автомобільна катастрофа, артрит. Через морфій пристрастилась до наркотиків.

Але Едіт Піаф продовжувала співати всім бідам на зло. Через деформацію суглобів вона не могла нічого робити самостійно, проте все одно їхала на гастролі, свято вірячи, що любов публіки дасть їй нові сили.

Вона звучанням свого голосу приголомшувала і зачаровувала. Тонкі, рухливі пальці на клавішах акордеону. Натхнення.

Пристрасть. Пісня, ніким не перевершена. І недоспівана.

Объяснение:

Надеюсь