Порівняльні характеристики айвенго і бріан де буагільбер, ребекки і леді ровени

"Айвенго" — це остросюжетний і дуже багатоплановий роман з великою кількістю дiючих осiб. У романi перемiшанi реальнi (однак романтизовані, наприклад, образ короля) iсторичнi фiгури і цілком вигаданi персонажi.  

Айвенго і Бріан де Буагільбер – образи лицарів, що протиставлені один одному у творі. Обидва вони сміливі воїни, але в романі вони виступають як суперники й вороги.

Айвенго описаний автором як майже iдеальний романтичний герой, уособлення усіх чеснот лицарства. Айвенго - благородний молодий лицар, син саксонського дворянина Седріка Сакса. Брав участь у III хрестового поході, є сподвижником другом короля Річарда Левове Серце. Айвенго дуже вірний - і своєму коханню (не погодився зрадити свою любов, за що батько його вигнав і позбавив спадщини), і королю (Айвенго, вступивши до його війська, віддано служив йому). Навіть у важких ситуаціях, Айвенго не зраджує короля, кохану, друзів.

Айвенго вражає нас своєю людяністю, що для його суворому времені було нетиповим навіть для лицаря. Айвенго допомагає єврею Ісааку, не дозволяє злодіям пограбувати іновірця. Не оговтавшись після ран, ризикує своїм життям заради Ребеки. Айвенго - благородний: під час поєдинку він не скористався слабкістю суперника. Айвенго прагне до перемоги, але перемоги у чесному бою.  

Образ Бриана де Буагильбера у романі дуже яскравий і набагато складніший за образ Айвенго. Образ Буагильбера дуже суперечливий, тому герой вийшов  яскравим і живим. Хоча храмовник Буагильбер є негативним персонажем твору, у нього є не тільки негативні риси. 

Він - сувора, тверда людина, часто буває і грубим, і жорстоким. Потім, коли  закохується в Ревеку, він розкривається як дуже пристрасна людина. У його душі іде запекла внутрiшня боротьба. Бриан де Буагильбер готовий заради своєï пристрастi вiдмовитися вiд свого iменi, титулу, знеславити себе. Під час турнiру, на якому вирiшується, чи буде жити Ревека, вiн вмирає вiд переживань. 

Він - суперечлива натура. Ревека говорить йому: "У тебе сильна душа; іноді в ній спалахують благородні і великі пориви. Але вона - як занедбаний сад, що належить недбайливому господареві: бур`яни розрослися в ній і заглушили здорові паростки".

Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.

Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».

  Пьер Безухов-это один из главных героев романа. мы наблюдаем за ним на протяжении всей повести, переживаем за него и радуемся вместе с ним. Изначально, как мне кажется,

Пьер был задуман как бы под декабристским началом. Он был умным, добрым, и вообще наичистейшей душой того общества Петербурга...

  Путь жизненных исканий этого молодого человека начинается ещё в детстве. Он жил и вырос за границей и приехал в Россию незадолго до смерти отца. Мне кажется, что переломным моментом в его жизни, в его душе была женитьба на Элен Курагиной, ведь именно после этого он стал задумываться над тем, что такое хорошо, а что плохо, что значит этот мир и что такое я Он решил, что истинный путь человека для него самого может выясниться лишь после его вступления в организацию массонов..

Введение немного написала, а дальша сам попробуй

Жил-был волк. Он воровал овец из соседних деревень. Людям это, понятное дело, не нравилось, и они уже что только не делали, чтобы отвадить волка. Но волк был очень упрямый и несмотря на все увечья всегда снова приходил в деревню и воровал овец. У волка была семья, которую он очень любил. Он добывал еду для малышей-волчат и их матери. Ему приходилось воровать овец потому, что все мелкие звери в лесу были перестреляны или умерли от плохой экологии. Волк хотел бы уйти подальше, но волчата были еще не готовы к серьезным путешествиям. Тогда один добрый мальчик предложил взрослым в деревне подкармливать волка, чтобы он не нападал на овец, а потом, когда подрастут волчата, волк сам уйдет. Мысль показалась всем дельной и на следующий день неподалеку от жилища волка оставили большой кусок мяса. Результат не заставил себя ждать- ночью волк не пришел в деревню. Люди продолжали так делать еще некоторое время, пока однажды не заметили, что волк ушел вместе с подросшими волчатами и волчицей. И всем было хорошо - и волку, и людям. :)))