Я люблю читати повісті про шкільне життя, а книга Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи» одна з таких. Це твір не лише про школу, але й про взаємини дітей з однокласниками, учителями, батьками та іншими дорослими, про вірність, надії, взаємодо
Оповідає історію дівчинка Аліна — головна героїня твору. У книзі також є щоденникові записи вчительки Маргарити Семенівни — Марсем, як називають її учні. Тобто з одного боку авторка подає події очима дитини, а з іншого — з точки зору дорослої людини.
Ми дізнаємося про зовсім не дитячі проблеми учнів класу, що супроводжують їх в період дорослішання: сімейні драми, перше кохання, конфлікти батьків і дітей, пошуки шляху в житті.
Однією з головних у творі є дуже гостра для сучасного суспільства проблема батьків та дітей, відповідальності дорослих за долю малечі. Так, наприклад, багато учнів із класу Марсем зростають без матері або батька, та й сама вчителька зізнається у своєму щоденнику, як колись вона боляче переживала розлучення власних батьків. Аліна має люблячих маму та дідуся, але постійно думає про тата, якого ніколи не бачила, бо йому не цікава доля доньки. «Все могло скластися інакше, якби в мене був тато», — міркує вона
Аліна — творча особистість, яка любить мріяти, фантазувати. На жаль, це не завжди позитивно сприймає її мати, але натомість дідусь завжди підтримує онуку. Наталка переживає розлучення батьків, намагаючись різними витівками привернути до себе увагу. У Петрика мама тяжко хворіє, тому він майже не бачить її. Зі щоденника Марсем ми довідуємося, що Олексій Кравчик, якого ненавидять батьки всіх дітей класу, колись був усиновлений, бо рідні покинули його напризволяще.
У повісті порушені й проблеми дружби, першого кохання, вірності. Аліна закохана в Єгора, це перше серйозне почуття. Зовсім не ідеальний хлопчик видається їй найкращим. Натомість вона не помічає відданої дружби Петрика, який не перестає дружити з нею навіть після того, як дівчинка не обирає не його. Допомагає дітям у подоланні та вирішенні проблем Марсем — трохи дивакувата, на думку інших дорослих, учителька, яка намагається дати дітям той «внутрішній стрижень», про який говорить дідусь Аліни. Вона перебуває у стані постійного пізнання дитячої психології, шукає різних шляхів для того, аби виховати учнів порядними, відповідальними людьми. Інколи впадає у відчай, але не перестає шукати відповіді на запитання, які ставить шкільне життя, любить своїх вихованців, не зважаючи ні на що. Після прикрої історії з магнітами Марсем розповіла дітям, що у кожного є свій янгол. Він захищає нас. І коли людина робить якийсь добрий вчинок, янгол відлітає на до ншим. А коли ти робиш щось погане, янголу доводиться перебувати поруч, а не рятувати життя людей. Ця притча змусила дітей замислитися над тим, що не слід чинити зла, аби янголи могли до комусь або ж просто відпочити. А ще над тим, що слід уміти відповідати за свої недобрі вчинки, виправляти їх, учитися самостійно розв’язувати важкі життєві задачі
Ця книга для дітей, але я вважаю, що і дорослим потрібно обов’язково ознайомитися з нею. Сподіваюся, що, коли ви прочитаєте повість, і ваші янголи будуть відлітати на до частіше!
Объяснение:
Ось що в мене вийшло.
1. Маленький принц боровся з баобабами, вириваючи їх.
Ось текст з казки:
Є таке правило, - казав мені згодом Маленький принц - переодягнувся сам уранці - ретельно прибери і свою планету ... Треба виривати баобаби одразу ж, як тільки побачиш, що це не троянди, тому що молоді пагони троянд і баобабів майже однакові ... Це дуже нудна робота, але і дуже приємна.
2. Квітка - троянда, яку виростив Маленький принц, була ніжною і водночас примхливою і уразливою. Вона ображалась і хотіла багато уваги до себе.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Написать сочинение на тему " за что любит лермонтов юношу мцыри
В произведении Михаила Юрьевича Лермонтова «Мцыри» рассказывается история короткой жизни юноши, воспитанного в монастырских стенах и осмелившегося бросить вызов царящим вокруг деспотизму и несправедливости. Поэма ставит перед читателем вопросы о смысле существования, о жестокости рока и неизбежности, правах личности.
Максимов Д. Е. писал, что смысл поэмы Лермонтова заключается в том, «чтобы прославить поиски, могущество воли, мужество, мятеж и борьбу, к каким бы трагическим результатам они ни вели».
Образ Мцыри — это образ узника, отчаянно борющегося за свою свободу, это воплощение человеческого достоинства, мужества и беззаветной отваги. Этот юноша является образцом силы человеческого характера.
В поэме история всей жизни Мцыри изложена в одной главе, а несколько дней скитаний занимают основную часть произведения. Сделано это совсем не случайно, поскольку именно в последние дни жизни героя раскрывается сила его характера, неординарность его личности.
Мцыри страстно желает обрести свободу, он хочет выяснить, что же значит жить по-настоящему, и так после всех своих приключений говорит об этом:
Ты хочешь знать, что делал я на воле ?
Жил — и жизнь моя без этих трех
блаженных дней Выла 6 печальней и мрачней...
Мужество, отвага и необыкновенная жажда жизни Мцыри раскрываются в эпизоде борьбы с барсом. Герой сражается с барсом, не обращая внимания на физическую боль, не ведая страха за свою жизнь:
Я ждал, схватив рогатый сук, минуты битвы:
Сердце вдруг зажглося жаждою борьбы.
Все действия и поступки Мцыри — это образец несгибаемости духа и силы характера. Он ищет свою родину, даже не зная, где она находится, он владеет собой в любой ситуации, не обращает ни малейшего внимания на то, что он голоден, что ему приходится спать прямо на земле.
Эпизод с прекрасной грузинкой, спускающейся по тропинке за водой, в очередной раз подтверждает цельность натуры юноши. Мцыри одолевает страстный порыв, ему хочется идти за девушкой, но он, поборов свое желание, остается верным своей цели и продолжает нелегкий путь по лесным дебрям в поисках родного дома.
Уже находясь в стенах монастыря и чувствуя неминуемое приближение смерти. Мцыри все равно твердо убежден в том, что все сделал правильно. В доказательство того, что он не раскаялся в своем поступке, что он остался верен своим взглядам и убеждениям, герой просит, чтобы его похоронили в саду, на воле, а не в стенах этой ужасной тюрьмы.
В образе Мцыри, человека сильного и мужественного, можно легко угадать черты самого автора произведения М. Ю. Лермонтова. Основная черта, объединяющая творца и его героя, — это страстное желание быть свободным, не ограничивать себя рамками условностей и догм. Автор восстает против угнетения личности, вкладывает отважные слова в уста своего смелого героя, ставя тем самым извечный вопрос о правах личности.