Твір мініатюра на тему "лицар" івана терешка

Головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце. айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства. айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя. при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість. айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя. з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.

В школе нам задали сочинение,на данную тему. И вот мои мысли.
Я думаю,что лжеревизор позорно сбежит поджав хвост,а если же нет,то получит по заслугам,за то что вымогал деньги и не признался сразу. За то,что кричал и возмущался насчет того что не смог заплатить за свое проживание в гостинице. Настоящий ревизор,как мы поняли будет таким же массивным мужичком,который будет кричать и возмущаться,если ему будет что-то не так и жители города,сразу же постараются ему угодить. Деньгами,делом,лиж бы не кричал..
Вот тебе,как начало для сочинения.

Объяснение:

Мне всегда нравилось читать о дружных и увлеченных ребятах, создающих свои братства или клубы, но не для пустых развлечений, а для более высокой и прекрасной цели, для хороших дел, например, как тимуровцы у Аркадия Гайдара или как синегорцы у Льва Кассиля. Не так упомянула я Гайдара, ведь именно ему посвящена книга «Дорогие мои мальчишки».

Книга о суровых днях военного времени небольшого городка Затонска переплетается с прекрасной сказкой о таинственной стране Синегории, понемногу, по крупицам собирается вся легенда о Трех Мастерах и красавице Мельхиоре, но повесть все же не о них. Настоящие Мастера и герои — мальчишки, пионеры, которые еще хотят играть, хотят верить в сказки, но война лишила их детства, заставила взрослеть.

Отцы ушли на фронт, а подростки заняли их место у станков. Уже нет времени и сил на игры, но погибает на войне любимый учитель — Аркадий Петрович Гай, создавший сказочный мир Синегории, и в память о нем, мальчики решают сохранить свой союз и всегда следовать девизу синегорцев: «Отвага, Верность, Труд — Победа!» И все у них достаточно серьезно, есть и командор (Капа Бутырев), которому все подчиняются беспрекословно, и дисциплина, и взаимовыручка, и ответственность друг за друга.

Командор Капа Бутырёв — одно из главных лиц повести. В своем юном возрасте он остался за хозяина в доме — мать погибла, отец на фронте ( и нет о нем известий), остались две сестры — старшая Рима и маленькая Нюшка, о которых он должен заботиться. Капа работает на Судоремонтном заводе, не покладая рук, во все вникает, старается, и такой маленький, неказистый со стороны быстро становится бригадиром. И другие ребята, и дружные синегорцы, и даже взрослые уважают Бутырёва. Но тут в город переводятся юнги Балтийского флота, они побывали в Ленинграде, многое пережили, и стали насмехаться над «сухопутными» ребятами, жителями Затонска, считая их бездельниками, а Капа и вовсе стал хорошим объектом для насмешек. Но война есть война, надо действовать сообща и слаженно, не тратить время на глупые ссоры, она сама покажет, кто и что из себя представляет…

Много книг написано о войне, сражениях, но не так много о работниках тыла, тем более детях, об их негласном подвиге, тем особенна ценна эта повесть для нас, это взгляд на войну немного с другой позиции. И хорошо, если книгу прочитают подростки, лет в десять или старше.