написать подробное сочинение на тему "образ савельича" из романа "капитанская дочка"(не копируя из интернета) !

автор описывает нас старика савельича, пожилого крепостного крестьянина, как верного слугу петра гринёва - главного героя произведения "капитанская дочка".

маленький петя с пятилетнего возраста был отдан "на руки стремянному савельичу", которого за трезвое поведение в дядьки нашему герою. именно под присмотром савелича  петр выучился грамоте. именно савельич был, как говорит сам гринёв, "и денег, и белья, и дел моих "  

савельич искренне был привязан к петру, для него петр так и остался маленьким несмышленным ребенком, о котором он говорил: " богу, кажется, дитя умыт, причесан, "

полного имени савельича почти никто не знал, потому что никому и в голову не приходило называть его  архипом савельевым.

савельич был предан молодому барину до кончиков своих седых волос, автор показывает нам эту искреннюю привязанность в нескольких словах старика:   " видит, бежал я заслонить тебя своею грудью от шпаги алексея иваныча! старость проклятая " 

мне нравится это второстепенный герой своей преданностью и стариковской любовью к главному персонажу - петру гринёву.

подробнее - на -

в образе савельича пушкин нарисовал хорошего человека, трагизм положения которого в том, что он живёт в эпоху крепостного права, обезличивающего крестьянина, и прежде всего и сильнее всего дворового. «савельич — чудо. это лицо самое трагическое, т. е. которое больше всего жаль в повести», — хорошо сказал один из писателей — современников пушкина.  

в образе савельича воплощены многие привлекательные черты, характерные для простого человека: верность долгу, прямота, способность к глубокой привязанности и самопожертвованию. всё лучшее в гринёве воспитано преимущественно савельичем. савельич глубоко привязан к гринёву. свой  

долг он видит в том, чтобы устроить счастье своего питомца. савельич — раб по положению, но не раб по духу. в нём живёт чувство человеческого достоинства. горечь и боль вызвало в савельиче грубое письмо к нему старика гринёва. в ответном письме савельича пушкин подчеркнул не только покорность старого дядьки своему господину, но и пробуждение в крепостном рабе сознания того, что он такой же человек, как и его барин. образом савельича пушкин протестует против крепостного права.

Я очень люблю читать книги,они заменяют собеседника узнать внутренний мир других людей, понять причины их поступков и обьесняют их чувства.У меня много любимых книг и все они разные: инциклапедии стран где так интересно рассказано про далёкие города и необычные народы, книги о животных, приключенческие романы и фонтастические истории. С хорошей книгой не сравнится даже самый лучший фильм -  ведь любой фильм, это отражение прочитанного режиссёром, постановщиком и актёрами,  а при чтении книг, ты сам представляешь всё в своём воображении.

Білий Кінь 

Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятись один від одного. Представники різних країн носили національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від німця, француза, грека тощо. Зараз одяг — більш стандартний, хоча є безліч в створити собі неповторний стиль. І це особливо стосується підлітків, адже саме в цьому віці нам хочеться виразити себе, підкреслити свою унікальність гаючи за натовпом, можна побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям у широченних штанях або фарбованих блондинок у міні й чоботях на «шпильках»; юнаків у чорному, з пірсингом на обличчі або милих «лялькових» хлопчиків із пишними кучерями в майже жіночому одязі... їх помічаєш у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. А з кого ж складається решта? З «сірої маси»? Адже є люди, які, навпаки, не хочуть, щоб їх помічали, звертали на них увагу, тому намагаються злитися з іншими, бути як усі.

Звичайно, все це стосується не тільки одягу. Головне в людині — її внутрішня сутність. Оригінальність світобачення, несхожість на інших у поведінц життя, — все це є ознаками нестандартних особистостей, яких, на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі. А те, що не розуміють, як правило, засуджують. Як наслідок — самотність, конфлікти, комплекси. Тому нерідко такі «незвичайні» люди або замикаються в собі й живуть у власному внутрішньому світі, або стають звичайними, пересічними, розуміючи, що так — легше.

Приклад особистості, яка втратила свою індивідуальність під впливом повсякденного життя, показаний на алегоричному образі білого коня Шептала в однойменному оповіданні В. Дрозда. Вирвавшись із неволі, він відчув смак свободи, радість, піднесення... Але це тривало лиш мить. Потім кінь подумав і вирішив, що таки краще залишити все як є, прикинутися сіреньким і покірненьким. Навіщо виділятися? Адже з цього ніякої користі — навпаки, самі проблеми!

Таких «шептал» зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, пристосуванство, байдужість до чужого горя. Як приклад: майже у кожному класі є учень, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що він гарно навчається, є розумнішим за інших. І більшість ніколи не заступиться за нього у випадку якогось серйозного конфлікту, тому що ніхто не хоче виділитися з натовпу і нажити собі зайвих неприємностей. На жаль, подібних прикладів можна навести багато.

Кожен із нас — по-своєму неповторний. Адже, як відомо, на світі нема абсолютно однакових людей. І, звичайно, цікавіше жити серед неординарних, яскравих особистостей, які не бояться мати власну думку, стиль, відрізнятися від інших. Тому не слід губити кращі риси свого характеру, щоб ніхто не подумав нічого зайвого. Від цього в першу чергу буде гірше нам самим!