Выберите любое понятие из горечь, обида, разочарование, ненависть, любовь) и напишите мини сочинение на тему как я понимаю слово < > ? . аргументируя свою точку зрения пример из расказа бунина "цифры".

Обида - это может быть обида на человека, который например опоздал, или ты поругался с кем нибудь. Или когда вы с человеком договорились встретится, а он не пришёл. Это грустное состояние.
Разочарование-это когда ты думал, что человек для тебя все и ты ему очень доверял, но он оказался подлым.
Любовь - это самое прекрасное чувство. Это когда тебе нравится человек и тебе постоянно охото проводить с ним время, это когда тебе кроме себя ещё охото заботиться о человеке которого любишь. Любовь это когда ты постоянно думаешь об этом человеке и беспокоишься за него.

У девочки Жени есть брат Лёва – студент консерватории. Он играет на кларнете. Женя решила посвятить свою жизнь брату, чтобы он добился больших успехов. Сама Женя решила, что её учиться не надо, что быть сестрой великого музыканта – это почетно и престижно. Она стала вести дневник, чтобы из него потом узнали, каким музыкант был в детстве.

С Женей я бы не подружился, хотя она и довольно интересный персонаж, а вот с Лёвой - обязательно. Он целеустремленный, талантливый, умный. И от него я бы многое узнал о музыке, музыкальных инструментах. А может быть, тоже бы стал учиться играть на чем-нибудь.

Розділ І

Зоологія і комахи. "Відпустіть нас до бабусі!"

Коли ми склали іспити і п'ятий рік навчання нарешті скінчився, на збори, присвячені цій знаменній події, прийшла і вчителька ботаніки та зоології Ірина Семенівна.

Після того як усі вчителі виказали свої радісні сподівання з приводу нашого успішного навчання і ще кращої поведінки в майбутньому і підбили не для всіх радісні підсумки за цей рік, слово взяла ботанічка:

— Любі дітки! — вона завжди казала "дітки" чи "діточки". — Ви вже учні шостого класу, з чим я вас вітаю і повністю приєднуюсь до тих добрих побажань, які ви щойно почули від присутніх тут педагогів. Хочу вам ще раз нагадати — вчитися в шостому класі де в чому легше, а де в чому й трудніше, ніж у п'ятому. Ми з вами, зокрема, будемо вивчати ботаніку, а згодом і зоологію, перейдемо до глибшого розуміння світу, що оточує вас.

Тут вона і мрійливо подивилася кудись у стелю. Той, хто не знав нашої ботанічки, міг би подумати, що цілісінькими днями ми тільки й сушили голову над тим, як би під її керівництвом ще глибше зрозуміти навколишній світ. Насправді ж ми мало любили ботаніку, та й не можу сказати, щоб і зоологія вигравала в нашій хлоп'ячій уяві привабливими веселковими барвами.

— Так от, любі діточки, — правила далі ботанічка, — для того, щоб збудити вашу цікавість, щоб продовжити добру традицію наших старших класів, вам треба за літо зібрати колекцію комах.

— Ого, — перебив її Шумило. — Та якщо всі школи візьмуться до цього діла, наступного літа вже не буде чого ловити.

— Невже ти залишишся таким самим і в шостому класі? — запитала вчителька, ніби вона сподівалася на щось інше. — А побоювання твої безпідставні. До речі, ви знаєте, що багатьох шкідників сільського господарства і зелених насаджень треба винищувати? Восени всі принесете свої роботи до школи. Я їх заберу до зоологічного кабінету. Кращі підуть на шкільну виставку.

Тепер і я згадав стоси невеликих коробок зі скляним верхом, що припадали порохом у кабінеті зоології.

— А можна вдвох збирати одну колекцію? — схопився з місця Митько.

— Можна, тільки щоб і видно було, що її робили двоє. Така колекція має бути більшою і кращою. Ти хочеш разом із Стеценком? — зиркнула на мене.

— Еге ж.

— То робіть, — зітхнула вчителька. — Тільки не так, як у минулому році.

Цим вона натякала на гербарій рідного краю, який треба було зібрати минулого літа. Тоді ми й не думали збирати його, а потім Мишко знайшов якийсь гербарій, ми його підписали і здали, навіть не поцікавившися, що воно таке. А потім до школи прибіг старший Митьків брат, з голосним скандалом забрав той альбом і нам'яв Митькові вуха. Виявилося, що то гербарій зовсім не рідного краю, точніше, рідного, але нетутешнього, бо містив зразки Далекого Сходу, і належав навіть не Митьковому братові, а котромусь із його приятелів.