Напишите как я понимаю слова: "каждое дело, требующее обновления вызывает тень чацкого"​

Однажды некий юный кот
Решил ловить мышей - и вот
Подготовлять он начал сразу 
Теоретическую базу.
Достал по крысам реферат:
Год тридцать первый, "Котиздат",
Мышиных нор каталог краткий,
Конспектов чьих-то две тетрадки,
Курс "Грызуны жилого дома"
И "Мышеведенья" три тома,
А также русский перевод
Английской книжки "Мышь и кот",
Написанной по русской книжке
Под заголовком "Кошки-мышки"…Тянулись дни недосыпаний…
Кот над теорией корпел.
И в области научных знаний
Весьма солидно преуспел.
Два года не бесплодно,
И очевидцы говорят:
Кот интегрировал свободно
И знал неплохо сопромат.
Он мог с успехом похвалиться
Расчётом тонкостенных нор…
Ну, словом, кот, как говорится,
Имел широкий кругозор.Всё знал учёный кот - да лишь
Не видел он живую мышь,
Что, впрочем, чрезвычайно мало
Героя нашего смущало.
Он рассуждал примерно так:
"Живой объект - какой пустяк!
Такая мелочь не помеха
Для достижения успеха,
А главный фактор - это наш
Теоретический багаж.
Солидный кот с солидной базой
Я всех мышей поймаю сразу!"Во всеоружье юный кот
На первую охоту вышел
И перед норкой типа ι (йот)
Ждёт появленья первой мыши.
С ним готовальня, карандаш,
Два треугольника, тетрадка,
Конспект, для шкурок саквояж…
Всё на местах и всё в порядке.Коту недолго было ждать:
Вдруг слабый писк и шорох слышен -
Из тёмной норки погулять
Неопытный мышонок вышел.
Учёный кот промолвил: "Так-с…
Определяем параллакс…
И для дальнейшего запишем
Полярные координаты мыши."Определив легко и тонко
Спектральный класс и тип мышонка,
Затем, по найденному классу,
Определил объём и массу,
А плотность и удельный вес
Нашёл в системе CGS.
Путём изящных вычислений
Решил систему уравнений
Нашёл усилье - ΔQ -
И приготовился к прыжку.Кот шепчет: "Не уйдёшь малыш…"
Но что такое? Где же мышь?
Пока расчёт производился,
Объект расчёта в норке скрылся.Таков итог печальных дел.
Сорвалась у кота атака.
В науках он собаку съел,
На практике же - кот наплакал.

Іван Карпенко-Карий — це один з корифеїв українського театру. Він був артистом, режисером, організатором театральної справи. Але найбільшою його заслугою в історії українського театру є драматургічна творчість. Він справді був талановитим драматургом, бо чим ще можна пояснити той факт, що більше ніж через сто років після написання його твори не втрачають своєї актуальності, є близькими і зрозумілими кожному читачеві і глядачеві, а головне — такими ж цікавими, як і століття тому.Вже під час прочитання комедії «Сто тисяч» в мене з’явилося багато міркувань з приводу цієї п’єси, зокрема її головного героя Герасима Калитки.Герасим — це сільський багатій, досить розумний і хазяйновитий. Він зумів розбагатіти в нових соціально-історичних умовах, коли велика кількість поміщиків, навпаки, збанкрутили і були змушені продавати свої маєтки. Калитка вміє вести велике господарство, він дуже працьовитий, енергійний, завзятий, вміє заощаджувати гроші. Але ці його позитивні риси в чималій мірі деформувалися, зазнали деградації, бо вони, як і всі помисли і дії Калитки, спрямовані на збагачення. Його економність переросла в жадність: він краще буде їсти несмачні страви і недобрий хліб, бо такої їжі не можна з’їсти багато. Йому шкода шматка хліба для наймитів, хоча саме вони своєю працею тримають його величезне господарство. Енергійність і завзятість Калитки розкриваються в діях, які підпорядковані його меті. Винахідливість Герасима доводить його до шахрайських махінацій.Його жадоба до збагачення доходить до безглуздя: він не дозволяє запрягти коней, щоб відвезти свою дружину до церкви, що знаходиться за три версти, бо « скотина гроші коштує», бо це «не по-Божому і не по-хазяйськи». Роман, син Калитки, не має ні хвилини спокою, жінка «з діжі не вилазить», наймити спини не розгинають, а Герасиму все мало. Він прагне навіть заробити на своєму кумові — вимагає від того за позичені гроші запродажню на волів. Та що вже тут казати, якщо він прагне збагатитися навіть на власному синові. Знаючи про почуття Романа до наймички Мотрі, він хоче одружити сина на дочці багатія Пузиря, бо в тої велике придане. При цьому Герасим обіцяє дати дозвіл на одруження сина з наймичкою, щоб Мотря більше старалася по господарству.Як на мене, фінал комедії є цілком справедливий. Герасим поплатився за свою жадність, за те, що гроші ставив вище за все інше — за родину, моральні цінності тощо. Він був настільки захоплений прагненням збагачення, що втратив ознаки нормальної людини, розгубив усе позитивне, що в ньому було спочатку.І, можливо, випадок із ста тисячами стане для нього уроком, як і для багатьох інших таких глитаїв.