Золотой песок это эпитет или метафора

ответ:эпитет это прилагателное

Мишко

Головний герой новели, десятирічний безпритульний хлопчик Мишко, потрапляє до дитячого будинку. Ззовні він «марний, обiдраний, босi ноги всi в грязі», та при цьому запевняє, що в нього є мама й тато, і живе він тут недалечко, а на запитання, чому ж він тоді голий і босий, хлопчик-сирота демонструє винахідливість, відповідаючи: «…чоботи є в мене, тiльки мама заховала, щоб я з дому не сходив. То я босий утiк. I пальто в мене є, i шапка гарна – все мама поховала». Подив дітей посилився, коли «Мишко заспокоївся, пiдтяг штани, очi засяяли» і він заспівав надзвичайно гарним і сильним голосом народну пісню «Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче…». Та це ще були далеко не всі таланти й обдарування маленького Мишка. Не меншe враження він справив на всіх, коли витягнув «гребінь iз кишені, та як утне на йому губами: так i пориває до танку, i очі в усіх засяяли…». Автор неодноразово акцентує увагу на тому, що в дітей від радості «очі засяяли». Показуючи характер малого Мишка, автор звертає увагу й на вольову натуру хлопця, тоді, коли всі побігли їсти «на обiд дер зуп – без хлiба, без солi й без круп», а хлопець чемно відмовився, говорячи, що вже обідав «борщ iз м’ясом, i кашу молошну, i чай з булкою в накладку i… Мишко ковтнув слину й замовк». А коли всі весело і завзято обідали «Мишко стояв, схилившись на одвiрок, нахмурений. Все одхиляє убiк голову, нiби на той обiд i дивитись не хоче. Тiльки в горлi у його кавкало, мовби глитав великi камiнцi».

Реальне становище Мишка розкрилося підвечір, коли вихованці дитбудинку нагадали йому, що надворі темно і його, напевне, десь там уже шукають «папаша з мамашою». У відповідь хлопчик не витримав і несподівано заплакав, зізнавшись, що насправді безпритульний. dovidka.biz.ua Діти сприйняли його нещастя із співчуттям і вирішили «на раді» прийняти до себе – поки що таємно, а потім вилучити момент і просити залишити хлопчика всією «бурсою» в завідуючої Параски Калістратівни, яка вже стільки разів зарікалася нікого більше не брати до притулку, розрахованому і помешканням, і харчовим постачанням лише на тридцятьох вихованців, яких насправді було цілих дев’яносто. Оригінально вирішує письменник «оприлюднення» Мишка перед завідувачкою. Хлопець, який за цілий день не мав і крихти в роті, просить дітей чогось «пошамать»: «Мені що-небудь, аби не нудило. От, скажемо, у казані я бачив – дві кістки лежать». «Собача» їжа й їлася Мишком по-собачому – він так голосно гриз кістку під ліжком, що Параска Калістратівна не могла цього не почути, а «тривожні очі» дітей при цьому ще більше посилили її підозри. Коли ж жінка намагається проігнорувати вмовляння дітей, «пильне її око щось загледіло. Зразу: – Ану, стій! – Мовчки поривчасто вхопила, розгорнула на хлопцеві шмаття, що його соромливо й старанно не давав він розгортати. Під дрантям не було сорочки. Світились реберця. Схудле, марне тіло було порване, подряпане, скривавлене – живого не було на йому місця». Зрозуміло, що після побаченого чуйне серце виховательки не могло не розтанути. Діти визначають, що справа на їх боці за тим, що завідувачка у своїй кімнаті «реве», тож починають святкувати перемогу: «Невтримна радість, мов на крилах, підняла всіх, завертіла… Вихором закружило лахміття, довгі рукава, обiрванi лацкани, обмотки на ногах. Один водить рукою по руці, як смичком по струнах, другий товче кулаком, як у бубон, у надуту щоку; той – у боки, той навприсядки. I… шугають, як у метелиці, золоті блистинки – очі… I знову – вихор радощів – ще дужчий, ще буйнiший». Змальовуючи життя дитячого будинку в перші пореволюційні роки, С.Васильченко мав на меті показати, що в яких би «сумних і обідраних» умовах не були діти, їм завжди допомагає виживати, і в прямому і в переносному значенні цього слова, неймовірно велике багатство фантазії й уяви їх маленьких душ і ота, здається, всепереможна «радість життя», безпосередня дитяча веселість і гумор.

Объяснение:

ответ:Лидия Михайловна - классный руководитель, а также учительница французского языка главного героя.  Она является довольно хорошим и великодушным человеком, который готов своим ученикам в любой сложившийся ситуации. С короткой стрижкой, тихой и легкой речью, приятными духами и красотой она быстро достигла уважения к себе в своем классе.

Неудивительно, что В. Распутин решил посвятить начало своего произведения "Уроки Французского" именно этой героине. Она внимательна, наблюдательна и честна с самой собой. Осторожно действуя, она старается главному герою, одинокому ребенку, который пытается справиться с голодом. Молодая учительница замечает в нем потенциал, из-за чего приглашает к себе домой, нестандартно "убив двух зайцев". Она надеется накормить и дать урок французского языка мальчику, однако он оказывается настоящим примером человеческого достоинства, в следствии чего отказывается от предложенного обеда, даже если в желудке играли нотки голода. За это она полюбила мальчика, ведь ценила в людях честность, трудолюбие и гордость, что имелось в мальчишке с лихвой.

Осознав, что она потерпела поражение, Лидия решает принять другой метод. Она посылает посылку с богатыми принадлежностями: сахаром, макаронами и гематогеном. Однако и это решение терпит крах. Её задумка становится раскрытой, и учительнице не остается ничего другого, кроме как снизойти до низости: играть с учеником в карты на деньги. Она делает это в надежде на то, что на выигранные деньги мальчик пойдет и купит себе что-то съестное, при этом рискуя не столько своей репутацией, насколько своим достойным местом работы.

Конечно же, Лидия Михайловна подозревала о неудаче и знала, на что шла, зато чувствовала, что может закрыть чью-то боль, в ответ чего быть нужно. Читатель с горем наблюдает, как учительнице приходится уехать из города из-за горестного разоблачения и запрета азартной игры. Но ей удается заложить те семена труда и упорства, которые она пыталась донести до своего ученика через обычные уроки. Она тот человек, которого мальчик будет помнить с благодарностью. Молодая, зоркая и красивая Лидия навсегда останется в памяти мальчика, ведь кто как не она заложила в его сердце плоды великого человека.

Источник: Образ и характеристика Лидии Михайловны в рассказе Уроки французского сочинение

Объяснение: