Сочинение по роману "капитанская дочка" план: 1.проблема чести и милосердия в романе 2.гринёв и швабрин : путь чести и бесчестия 3.маша миронова - нравственный идеал а.пушкина 4.пугачёв: волк или человек 5.нравственные уроки романа "капитанская дочка"

после прочтения гофмана - в  

одинокие сколько их бьется, \ людей одиноких, \ словно в колодцах\ улиц глубоких! владимир высоцкий. 1972  

 

одинокие я одиноким быть, я голым быть старался, и убегал к реке, и раздевался: \ я снимал с себя овчинный полушубок без рукавов, брезентовые \ штаны и валенки — больше на мне не было ничего — \ а дело было осенью, в то время, \ когда мне солнце еле грело темя, \ и то на солнцепеке, в тишине, \ под кустиками, где теплей вдвойне. \ тут человеком был я! \ все с себя срывал, \ и вас я — вши мои — не забывал: юрий коринец 2002 стихи о вшах  

 

одинокие в цепях у долгих дней; \что может быть скучней? \отсюда – восковые букеты, \изрезанные гимнами браслеты, \маленькие карты розовых стран, \на мелких акварелях кудрявый океан, \из маленьких азбук и арифметик\маленькие стишки, вроде этих. дороти паркер. перевод в. дукельского брик-а-брак  

одинокие все музеи, супермаркеты, кинотеатры и маленькие ночные клубы, \ вся музыка, \ которую играют здесь –\ предназначены для одиноких; да, существует музыка, \ как бы специально для одинокого человека\ в городе –\ я слышал много\ такой музыки: музыка\ прохладных, как бы окунающихся во тьму окраин, \ музыка полёта в сумерках между засыпающих многоэтажек, \ в таких районах, \ где в каждом освещённом окне\ одинокому человеку\ открывается какая-то возможность, иллюзорная – да, \ но одинокий городской человек и живёт\ только иллюзорными возможностями кирилл медведев из сборника "вторжение" 2002 в крупном городе всё  

одинокие когда-то я была другой, \ забытой всеми, одинокой, \ и призраком единорога\ казалась я себе самой. ксения назарова. онок и ёнок стихи из книги 1999  

одинокие лики воды, уходящие в воду, \ безымянные яхты соседей с распахнутой мачтой, \ пара дней до торнадо, смесившего в кашу\ дорогие машины с хибарками горожан. \ наступление августа и моего дня рожденья, \ удивленного чувством покорности и превосходства, \ что движенье звезды рождества, искривляющей космос, \ совершают не внешние силы, \ а наши глаза. вадим месяц из сборника «час приземления птиц» 2000 дождь над лейк-мёррей  

одинокие люди\любят приходить в гости: \наполнять квартиры своим одиночеством, \делиться им с кем-то, не далеким. леся тышковская  

одинокие мы, одинокие\головы над \девушки проходят голоногие, \девушки, томящиеся парами. александр алейник из книги «другое небо» 1999  

одинокие напои накорми спать уложи\ увлажни разрыхли спать уложи\ зарони схорони сохрани\ спать уложи\ только потом спрашивай\ почему было так страшно мне\ голому пустому одинокому\ перед оком твоим "футурум арт" no. 9. алексей денисов  

одинокие не рядовой, не одинокий -\ он стал таким. а я не смог. \\ мой сын.. мой мир: да было ль это? \ а может быть еще грядет \ все лето \ и вечных истин горный мед. олег новиков 2000  

одинокие послушны, не бегут своей судьбы. пусть обнимет вихорь душный, побеждает без борьбы. зинаида гиппиус  

одинокие послушны, \ не бегут своей судьбы. \ пусть обнимет вихорь душный, \ побеждает без борьбы. зинаида гиппиус 1905 опять бор. буг.  

одинокие скажут..  

одинокие там, внизу, потерявшись в пристальном свете, который меня освещает, словно еще одного мертвеца среди сонма убитых, - в двух шагах от имен, распыленных по ветру, печалясь печалью того, кто так и не смог рассказать о своей одиссее, я жду тебя — справа и слева от всех чересчур одиноких. рафаэль альберти. перевод с. гончаренко

ответ:Пародія на лицарські романи XVI століття побачила світ на початку XVII століття. Саме в цей час відомий іспанський письменник епохи Відродження Мігель Сервантес написав свій роман "Дон Кіхот". Метою твору, за словами автора, було знецінення лицарських романів, які монополізували книжковий ринок XVI століття.

Замисливши написати пародію на лицарський роман, Сервантес постійно вводить у свій твір ситуації з лицарських романів, нещадно їх спотворюючи. Лицарський роман під пером письменника втрачає свою романтичну "впевненість". Усе найкраще, що було в такому романі, втрачає свою привабливість.

Видатний лицар чарівної вроди завжди був окрасою лицарського роману. Герой Сервантеса зовсім не схожий на цей образ. Це не юнак, а людина середнього віку, непривабливої зовнішності. Лицарські романи так вплинули на свідомість героя, що Алонсо Кехано назвав себе Дон Кіхотом з Ламанчі та подався шукати подвигів. Він натяг на себе іржаву зброю, сів на стару шкапу, обрав собі даму серця та пустився у мандри. Дамою серця Дон Кіхота стала сільська дівчина, яку він називав Дульцінеєю Тобоською. Незабаром у нашого лицаря з'являється зброєносець Санчо Панса, який також мало скидався на зброєносців лицарських романів. Мирний землероб Санчо Панса ніколи не був відважною та мовчазною людиною, якою зображувався завжди зброєносець у лицарських романах. Проте він дає розумні поради Дон Кіхоту. Наприклад, коли вони опинилися серед скель і Дон Кіхот вирішив розірвати на собі одяг та битися головою об каміння, Санчо Панса радить йому не вбитися з першого разу. Це зауваження відразу ж викриває усю химерність лицарських романів. Традиційні ситуації, звеличені у них, стають комічними дурницями у романі Сервантеса. Бій Дон Кіхота з вітряками або з баранами спотворює "великі подвиги" лицарів середньовіччя.

Кумедність та божевілля Дон Кіхота дивним образом поєднуються з його мудрістю. На думку Санчо Панси, у красномовстві та мудрості Дон Кіхот не поступався відомим церковним проповідникам. Але Дон Кіхот мріє не про небесне, а про земне щастя для всього людства, і завжди готовий дати пораду та до тому, хто їх потребує. Дон Кіхот закликає Санчо Пансу судити про все, не керуючись "законом особистого свавілля". "Нехай сльози бідняка викликають у тебе більше співчуття, ніж нарікання багатія", — каже Дон Кіхот.

Проте, наділяючи свого героя привабливими рисами, зображуючи його борцем за справедливість, Сервантес у той же час постійно ставить його у кумедні ситуації. Метою автора було показати, що навіть такій доброзичливій людині, як Дон Кіхот, не під силу змінити щось у цьому світі, де панує егоїзм та влада грошей. Хоча Дон Кіхот позитивно впливав на Санчо Пансу, проте щодо всього людства йому не вдалося відновити золотий вік лицарства.

Роман завершується поверненням до героя здорового глузду. Перед смертю Дон Кіхот відмовляється від лицарських романів та усіх своїх химерних ідей. Іронізуючи над безглуздими витівками свого героя, Сервантес у той же час захоплюється моральною красою, що так рідко зустрічалась у часи корисливості, егоїзму та бездуховності.

Объяснение: