Сопоставьте два стихотворения на одну тему: а. а. фета "степь вечером" и казахстанского поэта п. н. васильева "затерян след в степи ". что в них общего и чем они отличаются?

Всі дорослі спочатку були дітьми"

(мої роздуми над казкою А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц")

"Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам'ятає", — говорить у присвяті до своєї казки "Маленький принц" Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!

"Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих", — співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу — природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий б вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо "він був одягнений по-турецькому", ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: "... інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться". Знайомимося ми й з королем, для якого "головне — щоб поважали його авторитет", з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, "щоб бути багатим" (чи не безглуздо?).

Дивіться також

"Маленький принц" (повний текст)

"Маленький принц" (скорочено)

Що уособлює в казці троянда? (та інші запитання)

Біографія Антуана де Сент-Екзюпері

"Дивні люди ці дорослі", — не розуміє їх Малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п'ятої планети, який "не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе". Старий географ викликає у Малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля "гарна репутація".

Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду Малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне — слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, всяким "дурницям" надають великої ваги, а головного — краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, щирості — не бачать і тому не визнають. Малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися "приручати" одне одного, налагоджувати між собою зв'язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.

"Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно", — вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, "треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх ...".

Объяснение:

, 10:47

Эпизод, в котором рассказывается, как бабушка послала героя за земляникой и пообещала ему «пряник конем» . Это почти сказочное начало.

Исполнилась мечта мальчика - получить «пряник конем» . Это был сказочный конь: «По скобленому кухонному столу, как по огромной земле с пашнями, лугами и дорогами, на розовых копытцах скакал белый конь с розовой гривой» .

«Пряник конём! Это ж мечта всех деревенских малышей.

Он белый-белый, этот конь. А грива у него розовая, хвост розовый, копыта тоже розовые.

Бабушка никогда не позволяла таскаться с кусками хлеба. Ешь за столом, иначе будет худо. Но пряник — совсем другое дело. Пряник можно сунуть под рубаху, бегать и слышать, как конь лягает копытами в голый живот. Холодея от ужаса — потерял, — хвататься за рубаху и со счастьем убеждаться — тут он, тут конь-огонь!

С таким конём сразу почёту сколько, внимания! Ребята левонтьевские к тебе так и этак ластятся. И в чижа первому бить дают, и из рогатки стрельнуть, чтоб только им позволили потом откусить от коня либо лизнуть его. Когда даёшь левонтьевскому Саньке или Таньке откусывать, надо держать пальцами то место, по которое откусить положено, и держать крепко, иначе Танька или Санька так цапнут, что останется от коня хвост да грива”.

Казалось бы, счастливое завершение истории. Но какой ценой достался мальчику этот конь? Через много лет, после многих событий, автор пишет: «А я все не могу забыть бабушкиного пряника - того дивного коня с розовой гривой» .

«Бес» Санька научил, как обмануть бабушку. Герой был уже подготовлен к этому обману всеми глупыми и дурными поступками, совершенными за день. К этим поступкам добавились еще мелкие пакости, на которые подбил героя Санька - герой крадет калачи, чтобы ублажить шантажиста и ябеду Саньку. К тому же, он боялся наказания и хотел избежать неприятностей

Внутренний конфликт героя с самим собой, мучительно тянется осознание вины. Герой слышит, как бабушка рассказывает о своем и его позоре дедушке: «Тут я провалился сквозь землю вместе с бабушкой и уже не мог разобрать, что говорила она дальше, потому что закрылся полушубком, забился в него, чтобы помереть скорее» . Мальчик чувствует, что всему миру явен его позор, что каждому встречному бабушка рассказала об обмане, что он не только обманул бабушку, а виноват и в том, что бабушка невольно обманула покупателей земляники. Наконец, напряжение достигает кульминации: дедушка мальчика, и накопившиеся слезы «хлынули безудержно» . Дедушка внуку выйти из невыносимого положения: «По прощенья... »

Пряник для героя рассказа стал символом совести.

Мудрое решение бабушки понять мальчику самое главное: нельзя обманывать и предавать близких людей, нужно уметь верить в человека и прощать ему ошибки.

А прощает бабушка внука как по природной доброте своей и жалости, так и из чуткого и тонкого понимания души ребенка.