Составьте синквейн на тему ибн сина

1.в начале измены андрий думает лишь о   возлюбленной "он шел, а биение сердца становилось сильнее, сильнее при одной мысли, что увидит ее опять, и дрожали молодые колени"при воровстве еды   он также не мыслит как  об   измене "  пришедши к возам, он совершенно позабыл, зачем пришел: поднес руку ко лбу и долго тер его, стараясь припомнить, что ему нужно делать. наконец вздрогнул, весь исполнился испуга: ему вдруг пришло на мысль, что она умирает от голода. он бросился к возу и схватил несколько больших черных хлебов себе под руку, но подумал тут же, не будет ли эта пища, годная для дюжего, неприхотливого запорожца, груба и неприлична ее нежному сложению" на сам же "процесс" измены   раскрывается в   монологе андрия при встрече с любимой   "-а что мне отец, товарищи и отчизна! - сказал андрий, встряхнув быстро головою и выпрямив весь прямой, как надречная осокорь, стан свой."."и погиб козак! пропал для всего козацкого рыцарства! не видать ему больше ни запорожья, ни отцовских хуторов своих, ни церкви божьей! украйне не видать тоже храбрейшего из своих детей, взявшихся защищать ее. вырвет старый тарас седой клок волос из своей и проклянет и день и час, в который породил на позор себе такого сына." 2.в сцене встречи андрия с возлюбленной значительно изменяется язык героев.кроме  раскрытия душевных переживаний героев их диалог ярко контрастирует на фоне общения остальных персонажей.в разговоре с братом, отцом, козаками, андрий позволяет себе резкости, острые замечания, в  целом "мужские" разговоры, в общении с любимой его речи преобретают романтический характер и рыцарский стиль.  "- царица! - вскрикнул андрий, полный и сердечных, и душевных, и всяких избытков. - что тебе нужно? чего ты хочешь? прикажи мне! задай мне службу самую невозможную, какая только есть на свете, - я побегу исполнять ее."

Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті. Можливо, це було справжнє безумство, але і в пазурах смерті він кидав їй виклик і боровся з нею». Джек Лондон не дав імені своєму героєві, який утілює в собі узагальнений образ людини, що бореться за своє виживання й у двобої з природою відстоює своє право на існування.Джерело: