Треба ідейно тематичний аналіз вірша "громадянин" що ти зробив для своєї країни? що ти зробив? відповідай! ніхто тобі нічого не винен. сам будуй, сам здобувай. часи минули коли бу́ло інакше, зараз уже - інші часи. дивись: усе що навколо - наше від бруду доріг до небес краси. нехай не герой ти, і не гладіатор, натомість звичайний громадянин, і сумнів якщо закрадеться раптом, лише озирнися - ти не один. ти - та цеглина, що дім тримає, ти - та краплина, що живить ріку. знай: якою ти бачиш державу - ти її твориш саме таку. не бійся брати у руки камінь - мостити дорогу між чужими серцями, які ще у пустці своїй блукають, та крок ступивши - прийдуть до тями. ти не будеш таким як інші, всі ми різні, але разом - сила. тож будьмо серцями гарячими рідні, плекаймо ж ту землю, що нас зростила.

Моїм улюбленим літературним героєм є Остап Бендер — головний персонаж відомих багатьом поколінням читачів книг І. Ільфа і Є. Петрова «Дванадцять стільців» і «Золоте теля». Звичайно ж, це не ідеальна людина і не «херувим», як казав про себе сам Бендер. Більше того, мені не хотілося б у реальному житті зустрітися з таким спритним комбінатором.

Якщо слідувати сухим фактам, то Остап Бендер — це звичайний злочинець і аферист, який пограбував наївну вдову, який обдурив членів товариства «Меча і Орала», який для свого збагачення користувався чужою дурістю і «безкорисливо любив гроші». Але, як не дивно, більшості читачів, зокрема мені, він здається привабливим.

Мені дуже подобається незлобивість і життєлюбність цього персонажу. У яких би обставинах не опинився Остап Бендер, він ніколи не падає духом і радіє тому, що у нього є, він не впадає у відчай і придумує нові плани.

В Остапі мені подобається і те, що, незважаючи на постійний брак коштів, він не був скнарою, як його приятель Іполит Матвійович. Він міг з комфортом і навіть розкішшю обставити контору «Рога і копита», організувати шикарний обід для друзів і купити букет для дівчини на останні гроші.

Але найбільш усього в Остапові мені подобається те, що він дуже життєвий образ. Його можна засуджувати, ним можна захоплюватися, до нього, як до живої людини, можна ставитися з пошаною або зневагою. Але я впевнений, що літературного героя будь-якого твору треба сприймати таким, яким він створений автором. На мій погляд, авторам «Дванадцяти стільців» і «Золотого теля» вдалося створити безсмертного героя, який давно увійшов у ці нетлінні романи з одеських вулиць, який назавжди залишився оптимістичним і винахідливим комбінатором «усіх часів і народів».

1.Соединительные союзы-Открыли дверь, и в кухню паром вкатился воздух со двора (Паустовский) . 

Лицо её бледно, слегка раскрытые губы тоже побледнели (Тургенев) . 

Не только не было никакой рыбки, но и удилище не имело даже лески (Садовский) . 

Он шуток не любил, да и её при нём оставляли в покое (Тургенев) . 

2.Противительные союзы-Иван Петрович ушёл, а я остался (Лесков) . 

Убеждения внушаются теорией, поведение же формируется примером (Герцен) . 

Я ничего не ел, но голода я не чувствовал (Тендряков) . 

Утром дождь, зато сейчас над нами блистало чистое небо (Паустовский) . 

Ты сегодня же должен поговорить с отцом, а то он будет беспокоиться о твоём отъезде (Писемский) . 

Лодки сразу исчезают во тьме, только долго слышны всплески вёсел и голоса рыбаков (Дубов) . 

3.Разделительные союзы-Либо рыбку съесть, либо на мель сесть (пословица) . 

Не то он завидовал Наталье, не то он сожалел о ней (Тургенев) . 

То ли на него подействовала тишина и одиночество, то ли он просто вдруг взглянул другими глазами на успевшую стать привычной обстановку (Симонов