Анализ стихотворения цветаевой генералом 12 года​

Стихотворение “Генералам двенадцатого года” (1913) – одно из наиболее восторженных и романтических произведе­ний молодой М. И. Цветаевой. Оно практически все состоит из цепочки деталей, возвышающих адресата послания:

Вы, чьи широкие шинели Напоминают паруса,

Чьи шпоры весело звенели И голоса,

И чьи глаза, как бриллианты,

На сердце оставляли след, –

Очаровательные франты Минувших лет!

Заявленный в сравнении образ паруса в классической поэзии XIX века, например у М. Ю. Лермонтова, традиционно символи­зирует жизнестойкость,

 

противостоять любым на­тискам судьбы. Именно эти черты, по мнению М. И. Цветаевой, являлись определяющими в характерах героев 1812 года, что в конечном итоге и обусловило высокую степень их патриотиче­ского чувства. Обращения “генералы”, “цари” также призваны возвеличить образы офицеров. Они не только герои отечества, но и генералы дамских сердец. В восприятии образов очевидна опо­ра на литературную традицию. В произведении важен не кон­кретный адресат, а образ поколения, обращение “Ваше благоро­дие” к которому было наполнено глубоким содержательным смыслом. В стихотворении

 

звучит глубокое сожаление об ушед­шем типе мужского идеала той эпохи. Но в еще большей степе­ни, чем рисуемые образы, в стихотворении важен романтический характер самой восторженной лирической героини. Она любует­ся героями 1812 года не только как покоренная их душевным благородством и высокими манерами женщина. В стихотворении заявлена и материнская тема:

Вас охраняла длань господня И сердце матери, – вчера.

Малютки-мальчики сегодня – Офицера!

В восторженных восклицаниях “Ах!”, “О…” и строгом обращении “Вы” усматриваются жанровые особенности сен­тиментального романса. Если в душе мечтательной лириче­ской героини царят две стихии (любовь и творчество), то сердцами генералов 1812 года владеют опять-таки любовь и героика. Только любовь дает им силы побеждать. Именно она питает душевное благородство:

Вы побеждали и любили Любовь и сабли острие –

И весело переходили В небытие.

Стихотворение, написанное через столетие после событий Отечественной войны 1812 года, призвано увековечить в па­мяти поколений и опоэтизировать высокий образ русского офицерства.

Объяснение:

Ліричний герой дивиться на минуле очима досвідченої людини. Юнацькі страждання близькі йому як спогад. До циклу включено відомий ліричний вірш, присвяченій казковій рейнській красуні Лорелеї. Мотив цей введений у німецьку романтичну поезію за зразком народних легенд К. Брентано і підхоплений багатьма поетами (Ейхендорф, Лебен, Зимрок). У Гейне, як і в попередників, Лорелея – втілення згубних чарів кохання. Але міф про неї для поета – лише “казка стара”. Вже у першій строфі постає сам поет з його смутком, він намагається збагнути незрозумілу йому причину такого настрою:

Объяснение:

Єдиних поглядів щодо суті життя немає, адже скільки людей, стільки і думок. По-перше, з давніх-давен ми маємо лише дві найближчі людини - це батько і матіpр. Вони подарували нам безцінний скарб - життя. До певного часу на IX плечах лежить відповідальність за своє "чадо". Але покидаючи батьківський дім, перед нами відкривається великий світ. Він повен спокус, веселощів, сліз, смутку, розчарування. Г важливо не втратити себе, свою сутність. Саме тому нам підсилу закладати цеглинки у фундамент буття. Перш за все, необхідно правильно визначити власні приорітети. Адже багато хто живе, не усвідомлюючи, що його життя абсолютно пусте. Деякі існують, керуючись тваринними інстинктами. Доволі поширеними є увявлення про матеріальні цінності: про гроші та владу, але, насправді все це не варте зусиль. Задоволення отримують особи, котрі дотримуються християнської заповіді " возлюби ближнього, як самого себе", іх щастя тісно пов'язане із щастям інших.

По-друге, у нашому світі на психіку особистості діє чимало чинників. Наприклад, зараз дуже популярні pізноманітні субкультури. Жахливо, коли підлітки стають їх жертвами. Вони починають вбачати смисл свого життя в смерті. Від цього страждають і батьки цих бідних дітей. У той час, коли молоді люди, на хвилі моди, здійснюють самогубства, мільйони смертельнохворих мріють жити. "Hі, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!" - це рядки з вірша Лесі Українки. Маючи вади здоров'я, вона показала свій незламний дух, прагла працювати і залишила величезну спадщину своїм нащадкам. Отже, життя - дивовижна річ і який зміст вон о матиме залежить від нас.