Есе на тему: "чи є онегіни та печоріни у наш час? "потрібні: аргументи, тези, приклади з життя.

ответ:

образ печоріна у романі михайла лермонтова "герой нашого часу"

герой роману — людина сильної волі, відважна, яка не відвертається від небезпеки, а навпаки, іде назустріч бурям та тривогам, щоб знайти собі діло і заповнити неосяжну порожнечу свого духу, хоча б і діяльністю без певної мети. його байдужість та іронія — більшою мірою світська звичка, ніж риса характеру. "нема у світі людини, — каже він, — над якою минуле дістало б таку владу, як наді мною. усяке нагадування про печаль або радість, що я пережив у минулому, болюче вдаряє в мою душу та витягує з неї ті самі я безглуздо створений! нічого не забуваю — нічого! " коли грушницький закохується у "княжну мері", печорін каже: "я внутрішньо реготав і навіть два рази посміхнувся, але він, на щастя, цього не помітив. певно, що він закохався тому, що став більш довірливим, у нього навіть з'явився срібний перстень з чорнотою, тутешньої я почав його розглядати, і що дрібними буквами ім'я мері було вирізьблене на внутрішньому боці, і поруч — число того дня, коли вона підняла відому склянку. я приховав своє відкриття, я не хочу вимагати від нього зізнань; я хочу, щоб він обрав мене своїм повіреним, — і саме тут я буду насолоджуватися".

герцен писав про своє покоління, до якого належав і печорін, наступне: "і ми більш чи менш онегіни, якщо тільки не воліємо бути чиновниками або помі ми займаємося усім: музикою, філософією, любов'ю, військовим мистецтвом, містицизмом, аби тільки розважитися, щоб забути про пригнічуючу нас велику порожнечу".

дивіться також

"герой нашого часу" (повний текст)

"герой нашого часу" ()

у чому простота і складність композиції роману? (та інші запитання)

біографія михайла лермонтова

печорін не займається музикою та містицизмом. у нього діюча душа, яка потребує живого, постійного руху, волі, енергетичного прояву життя — він воліє підставляти лоба чеченським кулям, шукає забуття у коханні, ризикованих пригодах, подорожах.

у ньому дійсно щось від "старшого брата" — онегіна і це робить його стан особливо трагічним. онегін міг ще міркувати про сміта, дивувати оточуюче барство своїми ліберальними новопоходженнями, для нього був відкритий шлях до декабристів, ідеали притягували можливістю реалізації. у печоріні ніщо не видає присутності суспільних інтересів. лермонтов не дає своєму герою думати про політику. два-три натя

объяснение:

Из всех персонажей романа, встретившихся Раскольникову на его жизненном пути, самое большое влияние оказала Сонечка Мармеладова. Именно к ней первой он пришел высказаться о том, что убил старуху. На счастье Родиона, Соня оказалась не настолько павшей морально, насколько он сам. Она направила его на истинный путь не только своей любовью, но и христианской верой. Религиозный элемент объясняется мнением самого Достоевского - он считал, что России того времени не хватало того, что могут дать христианские идеи. Таким образом, Родион Раскольников встает на путь к счастью только приняв христианские идеи Сонечки, предотвратив свое окончательное моральное падение.

Глава 1

Жилин служит на Кавказе офицером. Однажды он получает письмо от матери с приехать домой. Подумав, Жилин «выправил отпуск», простился с друзьями и собрался ехать.

«На Кавказе тогда война была» – татары нападали на одиноких путников, поэтому обоз Жилина сопровождали солдаты. Желая доехать быстрее, офицер решает оторваться от сопровождающих, к нему присоединяется Костылин. Однако по дороге им встретились татары. По вине Костылина, который испугался и сбежал, безоружного Жилина схватили и увезли в аул (татарскую деревню). На пленника надели колодку и заперли в сарае.