Какую проблему поднимает автор(казаков) в рассказе запах хлеба

Автор: Маруся Чурай Жанр: лірична пісня Тема «Віють вітри, віють буйні»: відтворення страждань дівчини за своїм милим. Ідея «Віють вітри, віють буйні»: возвеличення щирого почуття кохання. Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде». Художні засоби «Віють вітри, віють буйні» Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться». Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити». Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?». Риторичний оклик: «Озовися!». У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Гли­боким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом («дерева гнуться» — «сльози не ллються»), з них починається твір, а фінал емо­ційно підсилюють риторичні звертання й оклики («Де ти, милий, чор­нобривий? Де ти? Озовися!»). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна. Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.

Поэты и художники представляли греческого Бога СОЛНЦА -- прекрасным внешностью 
и облаченным в легкое, колеблемое ветром одеяние, со сверкающими глазами, 
и развевающимися по ветру волосами, при­крытыми либо лучистой короной, либо драгоценным шлемом. Его облик окружен ослепительным светом и сиянием. Он обитает в великолепном дворце в окружении четырех времен года, на престоле из драгоценных камней 

У Гомера Эос описывается как "розовоперстная", ежедневно ведущая Гелиоса на небо, оставляя своего возлюбленного Титона еще спящим. На греческих вазах изображается крылатой, часто едущей на колеснице, запряженной четверкой коней (квадрига) . Считалось, что она живёт в Эфиопии и выезжает на небо через серебряные ворота. На ней шафранное одеяние, а в колесницу впряжены жеребцы Ламп и Фаэтон. Окрашивая небо в розовый цвет и посыла свои лучи сначала на Олимп, а затем на землю, чтобы разбудить людей, Заря извещает о приближении Гелиоса. С его появлением становится Эос Гемерой* (Днём) и сопровождает солнце на всём пути, превратившись, наконец, в Гесперу (Вечер) на западном берегу Океана.