Чи можна довіряти друзям текст

Як які друзі якщо ти їх дуже добре знаєш або дружиш з дитинства то їм можна довіряти,а якщо подружився з ним пару днів тому то треба перевірити його чи варто йому довіряти.Бо є такі люди які тільки використовують тебе і маніпулюють тобою.З такими варто не зв'язуватися бо ця дружба доведе до біди.В когось є і один друг,але це не значить,що з ним ніхто дружити.Цей 1друг може бути вірним йому,а у кого більше друзів не факт,що вони всі вірні йому.

Висновок:отож краще мати одного друга вірного ніж декількох не вірних

Багато людей мають знайомих, друзів, просто співробітників чи ще когось. Якби Вам цього може і би не хотілося, але прийде час що Ви маєте їм довіряти, але чи насправді можете це зробити?

Довіряти чи не довіряти? Це вже прямо як «Бути чи не бути».

Над цим питанням можна вести спори довго і довго. Скільки людей, стільки і думок. Одні можуть бути такими що ніколи Вас не зрадять, а інші навпаки. Це все залежить від людини, від того, якою вона народилася.

Багато хто хизується мол в мене є друзі і вони за мене стоять горою. Не заперечую, вони є та чи він справжній друг покаже час. Не даром кажуть: «Друзі пізнаються в біді».

Чи протягне руку до Вам друг, коли Вам дійсно буде потрібна до багато випадків, що люди беруть просто і таким словом охарактеризую – морозяться. Кажуть їх не має чи вона зайняті чи вони десь виїхали.

Є дуже багато людей на світі, які до Вас добренькі, коли треба їм до а от коли приходить такий час, що треба Вам їх ніколи не має. І ще після цього довіряй людям?

А з секретами які проблеми. Приклад, маєш якийсь секрет про який ніхто не знає. Розкажеш йому і говориш нікому не казати. Співрозмовник пообіцяє Вам, що він нічого не чув.

Приходиш через тиждень, а тут вже всі все знають. Як кажуть: «По секрету – цілому світу».

А на ринках чи в якихось магазинах. Ой як Вам розкажуть, що золоті гори пообіцяють. Потім вийдеш так подумаєш: «Ух і лапші мені навішали на вуха». Деколи це правда.

Спілкуєшся з людиною. Вроді все добре, дружиш, а потім в мить і та ж людина тебе обіс..є з ніг до голови. Ото. Таке також буває. Або з ні того ні з сього починає злитися на Вас, так якби ви їй щось зробили. .

Але, з іншого боку. Якщо не будеш довіряти людям, то не будуть довіряти тобі. При виборі друга або людини якій ти зможеш довіряти потрібно бути дуже уважним, треба мати вже якийсь досвід.

Хтось каже що можна довіряти, але хіба рідним. В принципі так, але всяке буває. Це світ, людське життя. Іноді життя таке, що чужа людина швидше Вам до чим родина.

Кинуть раз – будеш знати наступного разу як себе поводити.

Без довіри Ви не зможете працювати у колективі чи знаходитися у соціальній групі.

Будьте уважними і дотримуйтеся принципу: «Довіряй, але хоч як це не банально звучить – перевіряй».

В сказке "12 месяцев" зимние и весенние месяца очень похожи. Они похожи тем что несут в себе тепло и доброту. Не смотря на то что зимние месяца должны быть холодными и суровыми по изображениям русской зимы, они изображенны в сказке совсем иными. Такими же являются и весенние месяца в этой сказке. Если внимательно наблюдать за погодой то можно заметить что нынешняя весна после зимы, в наше время это продолжение зимы, весна в сказке изображенна как послевкусие, то есть не слишком холодно, но и не жарко. По этому для меня весна из той сказки представляется как мир в пастельных тонах. Зима, по характеру выглядит доброй как я уже и говорила, но одновременно и суровой что является прекрасным сочетанием и контрастом всей картины.
Вывод:
Весна и Зима, похожие месяца. По характеру очень добродушны и ласковы, что является красивым сочетанием всей сказки.)

Я цитаты из текста взяла.
"Добрый король Эрн XXIII отличался выдающейся красотой и женат был по страстной любви на самой прекрасной девушке государства".
"К трём годкам для всего двора стало очевидным её поразительное сходство с портретами Эрна Великого. Но уже в этом нежном возрасте она обнаруживала свои прелестные внутренние качества: доброту, терпение, кротость, внимание к окружающим, любовь к людям и животным, ясный, живой, точный ум и всегдашнюю приветливость".
"Принцессе Эрне шёл пятнадцатый год. Она была крепкой, сильной девушкой и такой высокой, что превышала на целую голову самого рослого мужчину. Была одинаково искусна как в вышивании легких тканей, так и в игре на арфе... В бросании мяча не имела соперников и ходила по горным обрывам, как дикая коза. Доброта, участие, справедливость, сострадание изливались из неё, подобно лучам, дающим вокруг свет, добро и радость. Никогда не уставала она в больным, старым и бедным. Умела перевязывать раны и знала действие и природу лечебных трав".
"Все население великого города Парижа вышло навстречу наследному принцу, которого все любили за доброту, простоту и щедрость. И не было в тот день не только ни одного мужчины, но даже ни одной женщины, которые не признали бы Эрну первой красавицей в государстве".