Творча спадщина Ліни Костенко

відповідь: події відбуваються в той період, коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було закріпачене. волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі землі й заснували там нову січ. час від часу туди тікали від невиданих утисків селяни.

зібрався тікати й остап, якого пан за непокірність хотів віддати у москалі. прощається хлопець зі своєю коханою соломією, залишаючи її з осоружним чоловіком.

соломія перевезла коханого через річку та й залишилася сама.

ось вже довго йде остап степами, коли чує, ніби хтось його кличе. озирнувся — якийсь козак його доганяє. коли підійшов ближче, остап пізнав у молодому козакові свою соломію. жінка не могла лишитися сама з нелюбом, тому вирішила теж утекти. довелося тільки відрізати її довгі чорні коси, та вона ладна була всім пожертвувати заради коханого.

з часом добралися остап із соломією до дунаю. тут разом з іншими втікачами мали чекати ночі, щоб переплисти човнами на інший берег. та коли сідали в човни, наїхали козаки й почали стріляти. знайомий соломії та остапа, іван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на березі й мали швидко тікати.

пересидівши деякий час, звернулися до знайомого мірошника, який обіцяв їм . той запропонував зробити плот та вночі самотужки переплисти дунай. через деякий час плот був готовий. ним попливли обоє втікачів, у густому тумані не бачачи нічого. тільки знову їм не пощастило — один козак почув плюскіт та вистрілив навмання в той бік. остапа було поранено в груди.

пояснення:

А.С. Пушкин "Пророк"
1) С пророком происходит чудесное превращение:

Моих ушей коснулся он, —
И их наполнил шум и звон:
И внял я неба содроганье,
И горний ангелов полет

И он к устам моим приник,
И вырвал грешный мой язык,
И празднословный и лукавый,
И жало мудрыя змеи
В уста замершие мои
Вложил десницею кровавой.

И он мне грудь рассек мечом,
И сердце трепетное вынул,
И угль, пылающий огнем,
Во грудь отверстую водвинул.
2) Предназначение - разжигать чувства людей.

Восстань, пророк, и виждь, и внемли,
Исполнись волею моей,
И, обходя моря и земли,
Глаголом жги сердца людей».

М. Ю. Лермонтов "Пророк"
1) Пророк отвержен людьми, его не понимают:
Провозглашать я стал любви
И правды чистые ученья:
В меня все ближние мои
Бросали бешено каменья.

2) Ему приходится бежать от людей в пустыню. Ему покоряется природа:

Завет предвечного храня,
Мне тварь покорна там земная;
И звезды слушают меня,
Лучами радостно играя.
3) Люди смеются над пророком. Его все презирают и отвергают. Судьба пророка тяжела и полна испытаний.

Смотрите: вот пример для вас!
Он горд был, не ужился с нами:
Глупец, хотел уверить нас,
Что бог гласит его устами!
Смотрите ж, дети, на него:
Как он угрюм, и худ, и бледен!
Смотрите, как он наг и беден,
Как презирают все его!»