Справжні цінності в житті людини за повістю Короленка сліпий музикант 1-1, 5 сторінки

Читаючи повість Володимира Короленка “Сліпий музикант”, ми розуміємо, що є в житті цінності, які важливы для всіх і будуть такими завжди. Наприклад, щира дружба, любов, сім’я. Саме співчуття та розуміння перетворили сліпого хлопчика Петруся, який майже не спілкувався з однолітками, на вірного друга. До та дружня підтримка з боку дядька до йому стати більш впевненим в собі, і ось юнак вже прагне вдосконалювати свій талант. Дружба, кохання та створення сім’ї до Петру Попельському не тільки стати щасливою людиною, гармонійною особистістю, але й досягти успіху. Бо я вважаю, що, якщо б не Евеліна та дядько, Петрусь би виріс нещасною та невпевненою в собі людиною, яка страждає через свою сліпоту. Також надзвичайно важливий у нашому життыі зір, хоча більшість цього навіть не розуміє. Бачити світ, знати як виглядає захід сонця та світанок, впізнати обличчя матусі, зуміти розгледіти хоть щось. Для сліпої людини це недосяжні бажання. А вміти бачити не дивлячись – це справжній талант.Прочитавши цю повість, розумієш, що потрібно цінувати те, що маєш, та прикладати зусиль задля досягнення своїх мрій та цілей.

Объяснение:

Драгоценные книги – это те книги, которые произвели на нас особое впечатление, оставили какой-то след в душе. Они стали нашими надёжными друзьями разобраться в себе, найти ответы на важные для нас вопросы. Эти книги заставляют нас думать, размышлять, они обогащают наш духовный мир, формируют нравственные принципы. Есть такие книги - драгоценные. Думаю, что тут может быть несколько значений этого определения. Книги могут быть, действительно, драгоценным, то есть сделанными из золота-серебра, из дорогих камней. Конечно, это сделана обложка так!
Старые книги считались сами по себе драгоценностью, ценились, поэтому для них делали такую дорогую "оправу". Как для картины-шедевра делают дорогую раму... Только рамка не должна отвлекать от картины, не должна быть, ни в коем случае, слишком вычурной, а тут с обложкой можно "развернуться", мастерство ювелирное показать. Вот ювелиры (книгоеды?) и делали обложку из драгоценного металла, украшали узорами, например, цветками с жемчугом и самоцветами. И книги были очень большие и тяжелые. Думаю, что страницы, наверняка, вынимались из такой громоздкой обложки, чтобы можно было удобно их читать. А то не очень удобно лечь на диван (то есть на, как в древности, лавку или в стог сена) с такой тяжелой книгой - придавит. Сейчас такие книги можно увидеть в музее и в церкви .

Сирена — рассказ А. П. Чехов. Написан в 1887 году, впервые опубликован в «Петербургской газете» № 231 от 24 августа 1887 года

Рассказ впервые был опубликован в Петербургской газете № 231 от 24 августа (по старому стилю) 1887 года в разделе Летучие заметки с подписью А. Чехонте. После стилистических изменений и сокращений Чехов включил рассказ в первый том своего собрания сочинений, изданного Адольфом Марксом в 1899—1901 годах. Чехов также убрал из рассказа намеки на события в Болгарии, добавил некоторые детали, такие как надпись на стаканчике: «Его же и монаси приемлют».

Объяснение: