Проблема и актуальность цитаты "Школой примера является весь мир, а наставники в этой школе — история и опыт"

Смысл цитаты состоит в том, что история и опыт многих поколений закладываются в основу воспитания каждого человека. Всю эту информацию он получает на протяжении своей жизни в мире. Социализация — это процесс воспитания индивида, в ходе которого он усваивает принятые в обществе образцы и стандарты поведения по отношению к другим людям. Я согласна с мнением автора и считаю, что эта фраза и по сей день актуальна в нашем обществе. Знания и навыки, накопленные за все существование человечества действительно играют важную роль в успешном формировании и развитии личности человека.  

Также, примером социализации с накопленного мирового опыта можно назвать процесс нашего обучения в школе. Знания по каждому предмету, которые нам дают учителя, формировались совместными усилиями людей на протяжении многих лет, и мы используем эти сведения в дальнейшей жизни. Таким образом, мои примеры позволяют утверждать, что важным средством социализации являются наша история и опыт, накопленный на протяжении существования всего человечества.

Не уверена, что могу назвать проблему данной цитаты. Возможно, я смогла Объяснение:

АСТИНА ПЕРША    Кінь на дзвіниці    Вовк, запряжений у сани    Іскри з очей    Дивовижне полювання    Куріпки на шомполі    Лисиця на голці    Сліпа свиня    Як я спіймав кабана    Незвичайний олень    Вовк навиворіт    Скажена шуба    Восьминогий заєць    Чарівна куртка    Кінь на столі    Півконя    Верхи на ядрі    За волосся    Бджолиний пастух на ведмеді    Перша подорож на Місяць    Покарана жадібність    Коні під пахвами, карета на плечах    Відталі звуки     ЧАСТИНА ДРУГА    Буря    Між крокодилом і левом    Зустріч з китом    У рибячому череві    Мої чудові слуги    Китайське вино    Гонитва    Влучний постріл    Один супроти тисячі    Людина-ядро    Серед білих ведмедів    Друга подорож на Місяць    Сирний острів    Кораблі, поглинуті рибиною    Сутичка з ведмедем

Объяснение:Я не знаю украинский язык ,поэтому нашла через интернет

22 січня 1788 Байрон наpодився в Лондоні у знатній, але збіднілій родині.1798 Байрон успадковує від двоюрідного діда титул барона і родовий маєток Ньюстед Еббі під Ноттінгемом, куди він переїжджає з матір’ю. Він займається з домашнім учителем, потім його віддають в приватну школу в Далвиче. 1801 надходить в закриту аристократичну школу в Харроу, біля Лондона. Починає писати вірші. 1805-1809 Навчається в Кембриджському університеті. 1807 виходить збірка «Години дозвілля» 1809 Байрон стає членом палати лордів. 1809-1811 Відправляється в тривалу подорож (Іспанія, Албанія, Афіни) 1812 виходять дві перші пісні автобіографічної поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», яка приносить йому популярність. 1813-1814 Байрон створює цикл «східних поем»: «Гяур», «Абідоська наречена» «Корсар» і «Лара». 1814 Одружується на Анабеллі Мілбенк. Після вони улаштовуються в Лондоні. Входить до підкомітета правління театру «Друрі-Лейн». 1815 народжується дочка Байрона Августа Ада. 1816 Розлучення з дружиною, після якого він покидає Англію, як виявилося, назавжди. Пише вірші та поеми: «Станси до Августи», «Послання до Августи», «Сон», «Пітьма». Завершує третю пісню «Чайльд Гарольда»; пише «Шильонского в’язня». У цьому ж році закінчені поеми східного циклу «Парізіна» і «Облога Коринфа». 1817 Байрон відвідує Рим. Він закінчує «Манфреда» (Manfred). Починає роботу над поемою «Дон Жуан». 1818 написана поема «Беппо» (Beppo) 1819 пише «Пророцтво Данте» (Prophecy of Dante). 1820-1821 п’єса «Марино Фальеро, дож Венеції», присвячена долі Фальеро, страченого за участь у змові проти існуючого у Венеції політичного режиму, і п’єса «Двоє Фоскарі». Драма у віршах «Каїн». 1821 переїжджає до Пізи. 1822 «Небо і земля», драма «Перетворений урод», «Вернер», «Бачення суду» У цьому ж році Байрон, Шеллі і Л.Хант починають видавати журнал «Ліберал». Незабаром Шеллі гине, і під опікою Байрона виявляються Хант, його хвора дружина і шестеро дітей. Крім того, помирає донька Байрона Аллегра, що стає для нього важким ударом. 1823 Байрон приймає пропозицію лондонського Грецького комітету до Греції у війні за незалежність проти турецького ярма. Він приймає під своє командування загін суліотов (греко-албанців), яким виплачує грошове забезпечення. 19 квітня 1824 Байрон помер від лихоманки.