4 варіант 1. Як називається вірш, написаний у 9 років, присвячений тітці Олені, засланій у Сибір? а) «Сім струн»; б) «Надія»; в) «Contra spem spero!» 2. В автобіографічній основі поезії Лесі Українки «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами» лежать стосунки поетеси з: а) М. Драгомановим; в) В. Стефаником; б) С. Мержинським; г) М. Павликом? 3. Який підручник написала 19-річна Леся для своїх молодших сестер? а) «Граматика»; б) «Буквар»; в) «Стародавня історія східних слов’ян». 4. Назвіть вірш, в якому тяжко хвора поетеса мужньо заявляє, визначає своє поетичне кредо: Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! — Геть, думи сумні! а) «Contra spem spero!»; б) «Стояла я і слухала весну»; в) «Слово, чому ти не твердая криця»; г) «Напис в руїні». 5. За жанром «Лісова пісня»Лесі Українки – це. а) драматична поема; б) драма-феєрія; в) лірична мініатюра. 6. Суперницею Мавки в драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки виступає: а) Доля; г) Русалка; б) мати Лукаша; ґ) Русалка Польова. в) Килина; 7. З вовкулаки в людину Лукаша повертає: а) чарівне слово Мавки; б) вогонь Перелесника; в) чаклування дядька Лева; г) сила Лісовика. 8. Слова «Я маю в серці те, що не вмирає!» — належать («Лісова пісня» Лесі Українки): а) Лукашу; г) Русалці Польовій; б) Перелеснику; ґ) «Тому, що греблі рве». в) Мавці; 9. Композиційну особливість драми-феєрії «Лісова пісня» вказано в рядку: а) розгортання подій упродовж трьох років, кожен з яких різний за настроєм; б) поділ на три дії, кожна з яких починається пейзажем відповідної пори року; в) порушення хронологічної послідовності в розгортанні подій; г) перехід із світу людей у світ природи через сни дійових осіб; ґ) пісенний початок кожної дії сумний, а кінець — оптимістичний. 10. Символом людської обмеженості й бездуховності у творі «Лісова пісня» є а) мати Лукаша; б) дядько Лев; в) Лукаш; г) Килина. 11. Мавці (за «Лісовою піснею») належать слова (3 правильні вілповіді) а) «На цілу довгу мить тобі я буду вірна...» б) «Та в мене ж молока вже нігде діти! Коб ярмарок хутчій –куплю начиння.» в) «Не зневажай душі своєї цвіту, Бо з нього виросло кохання наше.» г) «Кохання –як вода, -плавке та бистре, рве, грає, виселить і топить.» д) «...тільки смутно, що не можеш тисвоїм життям до себе дорівнятись.» е) «Ти душу дав мені, як гострий ніждає вербовій тихій гілці голос» 12. Встановіть відповідність між героєм і його характеристикою 1. Мавка 2.Лукаш 3. Килина 4. дядько Лев а) ...І тебе голос чистий, як струмокНе можеш ти свої життям до себе дорівнятись... б..він умів тримати з нами згоду... в)...вона лукава, як видрася жінка хижа, наче рись... г)...хоч ти душі не маєш, та серце в тебе добречудна у тебе мова, але якось так добре слухати...

1б

2в

3б

4а

5б

6а

7г

8в

9б

10а

11в,е д

12 1г,2а, 3в,4б

Тема моей работы «Образ кавказского пленника в русской литературе» . Для исследования я выбрала три произведения: поэму А. Пушкина «Кавказский пленник» , рассказ Л. Толстого «Кавказский пленник» , рассказ В. Маканина «Кавказский пленный» . К этой теме я решила обратиться после прочтения рассказа Маканина «Кавказский пленный» . Я вспомнила, что мы читали рассказ «Кавказский пленник» Толстого, и у Пушкина есть поэма с таким названием. Тема Кавказа актуальна и в наши дни. И мы решили выяснить, как в произведениях Пушкина, Толстого и Маканина трактуется образ кавказского пленника. 

Тема предопределила цели работы: 
1. провести анализ текстов художественных произведений 
2. сопоставить и приёмы изображения главного героя 
3. выделить отличительные черты кавказского пленника в каждом из рассмотренных произведений. 

Все события, случившиеся с героями произведений, выбранных нами для исследования, происходят на Кавказе. Это не трудно определить по названиям рассказов. Кавказ привлекает авторов своей экзотичностью, красотой. Непростыми были отношения России с Кавказом на протяжении XIX – XX веков. Лев Толстой сам служил на Кавказе, материалом для рассказа послужили события из жизни писателя и истории, услышанные им на службе. Пушкин также был на Кавказе, там он и начал свою поэму вдохновлённый красотой Кавказа и рассказами горцев. Маканин пишет о реальных событиях 90-х в Чечне. Рассказ Маканина – полемика с традициями классической литературы, это проявилось в названии произведения. 
В истории русской литературы есть такие факты, когда писатели разных эпох, направлений, эстетических позиций обращаются к одним и тем же названиям своих произведений, например: «Кавказский пленник» А. Пушкина и «Кавказский пленник» Л. Толстого, «Кавказский пленный» В. Маканина. 
В XIX веке Кавказ был эмблематическим пространством свободы, ничем не ограниченного духовного движения в противовес скованному условностями миру «цивилизации» . Мы заметили, что в прозе Толстого Кавказ стал обрастать деталями быта, подробностями взаимоотношений, мелочами повседневности. Неизменной составляющей Кавказской темы является горный пейзаж: «Пред ним пустынные равнины лежат зелёной пеленой; Там холмов тянутся грядой однообразные вершины.. . » - писал Пушкин 
«Кавказский пленник» романтическая поэма Пушкина, написанная во время южной ссылки. Автор поставил перед собой цель воспроизвести характер молодого человека своего времени, неудовлетворенного действительностью и охваченного жаждой свободы. В романтической поэме эпическая линия (Кавказ, экзотическая жизнь горцев, приход русских завоевателей) переплетается с лирической (любовь пленного русского и черкешенки) . Впервые Пушкин изображает романтического героя-современника. Автор не указывает ни имени героя, ни его но немного о герое мы можем узнать по намёкам и недосказаниям. Герой поэмы жестоко разочарован. Он отправился на Кавказ — край сильных и свободолюбивых людей — обрести такую желанную и необходимую ему свободу духа, а попал в плен.

Максим Яценко, дядька Петруся Попельського, головного героя повісті Володимира Короленка "Сліпий музикант" - вельми важливий персонаж, хоча і не є головним героєм. Саме завдяки участі дядька в вихованні Петра хлопець став таким, яким став - знаменитим музикантом і впевненною у собі людиною.
Характер у дядька максима був, можна сказати, бойовий. Ще молодим він брав участь у боях в складі загону під керівництвом Гарібальді. Під час сутечки з австрійцями був поранений, втратив ногу. Повернувшись додому, Максим вирішує зайнятися вихованням Петруся. Він докладає неабияких зусиль, щоб переконати Ганну Михайлівну, мати Петруся, в тому, що хлопцю шкодить її надмірна опіка. Коли Петро підростає, до дядька приїздять його друг з синами, і Петро грає перед гостями на фортепіано. Потім дядька ініціює візит до усадьби Ставрученків, а також у монастир, де Петрусь спілкується зі звонарями, та до чудотворної ікони. Тобто дядько намагається показати юнаку, що навколо усадьби вирує бурхливе життя, і не треба замикатися в усадьбі, де живеш. 
Цей урок Петро добре засвоїв. Потім, мандруючи зі сліпцями, він пізнав життя у всіх його проявах і повернувся іншою людиною. І, коли Петро стає знаменитим піаністом, серед глядачав у залі - його дядька Максим, який захоплюється грою племінника та відчуває задоволення, що його життя пройшло не марно.