Как отразилось в рассказе И. А. Бунина "Подснежник помните

Маруся – худенькая маленькая девочка четырех лет. «это было бледное, крошечное создание, напоминавшее цветок, выросший без лучей солнца, - пишет короленко в главе «знакомство продолжается» . -несмотря на свои четыре года, она ходила еще плохо, неуверенно ступая кривыми ножками и шаталась, как
былинка; руки ее были тонки и прозрачны; головка покачивалась на тонкой шее, как головка полевого колокольчика…. » вася сравнивал марусю со своей сестрой, которой тоже было четыре года: «моя соня была кругла, как пышка, и , как мячик. она так резво бегала, когда, бывало, разыграется, так звонко
смеялась, на ней всегда были такие красивые платья, и в темные косы ей каждый день горничная вплетает алую ленту» . соня росла в достатке, за ней ухаживала горничная. маруся росла в нищете и часто бывала голодная. за ней ухаживал брат валек

ЛІНА КОСТЕНКО :В цьому році зима не вдягала білої свити.

Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.

Пошукала, поплакала... Що ж робити? —

Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.

Сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.

Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,

Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.

Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...

І нарешті по Одрі — темній, широкій —

На останній крижині самотня чайка пливе.

— Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?

Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.

А крижина тонка. А крижина майже прозора...

Ну, а що, як її підмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?

затріщить і відломиться... Піде вода кругами...

— Дивна людино! Я ж маю крила,

Нащо крилатим ґрунт під ногами?