О ком речь?а) «.. работал до поту лица, так что в оба кулака только знает утирается - да толку в работе его мало: весь день с двумя ли, с тремя ли колодами провозился... да еще было и лапу себе отдавил...»б) «...пять десятин пашни перемерял, ... - так работать некогда было» в) «...надушила кур..., да не стало у нее досуга щипать их чисто, она, вишь, вес до мясца добиралась»г) «Одна только управилась давным-давно и собралась к вечеру на покой ... да и не жаловалась, не плакалась на недосуг»д) «...и принималась за урок, чулок вязать, так мыши, вишь, на подволоке, на чердаке, ... покою не дают...»е) «...бритвы не успел выправить; на водопой бегал с лошадьми да есть захотелось...»ж) «- Товарищ не дал работать, все приставал да лоб подставлял пободаться»з) «...жвачку жевала, ..., да за отрубями к посудомойке - и день ю быстрее. Заранее

1. Михайло Потапыч

2. Журавль

3. Лисичка-сестричка

4. Пчела

5. Кошечка

6. Козёл-бородач

7. Козёл

8. Коровушка

В этой ситуации "Темное царство" проиграло,представители "темного царства" всегда хотели чтобы все было по их,чтобы все им подчинялись,слушали их мнение,делали только так как они захотят.Самоубийство Катерины,это своеобразный протест против законов которые установило "темное царство",она пошла против системы,да и не могла она жить с этими людьми,над ней бы издевались,унижали,для нее легче было уйди на другой свет,ей казалось что лучше на другом свете чем тут,жить в постоянных унижениях и оскорблениях.

Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.

Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.

Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".

Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.

Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).