Сравните состояние чувства Руслана с переживаниями Людмилой Что общего и отличительного ты видишь в их ситуациях​

Объяснение:

Сьогодні перегорнула останню сторінку казки видатного французького письменника Антуана де Сент-Екзюпері. Ця книга змінила моє бачення світу. Маленький хлопчик, головний герой казки, змусив мене замислитись над важливими проблемами про справжні і фальшиві цінності, про дружбу і місце людини у житті.

У пошуках друзів Маленький принц залишає свій дім, маленький астероїд В-612, свої щоденні справи: догляд за трьома невеличкими вулканами та улюбленою Трояндою і вирушає у мандри. Але на жодній із шести відвіданих ним планет герой не знаходить не те що друзів, а навіть бодай звичайнісінького порозуміння з її мешканцями. Король здатен дивитися на всіх як на підлеглих, тому не спроможний зрозуміти радість дружби. Честолюбець надто зайнятий собою. П'яниця — загублена, душа. Ділок вважає себе дуже зайнятим, хоча насправді не робить нічого корисного, так само, Як і Географ. Один лише Ліхтарник викликав симпатію Маленького принца. Але його нескінченні клопоти не залишають йому часу для звичайних людських справ. Так буває, що все життя доводиться виконувати нікому не потрібну роботу.

Світ дорослих такий складний, заплутаний, незрозумілий. А дитина живе за велінням серця, тому у її світі все й зрозуміло. Вона більше відчуває серцем, ніж осягає розумом. Через це дитина бачить тільки головне. А головне у житті — це добро, взаєморозуміння, дружба, любов, краса.

Лише на Землі Маленький принц знайшов друга. Це був Лис. Він допоміг хлопчику збагнути, в чому сенс життя, пояснив, що стати другом нелегко. Для цього треба віддати частинку своєї душі. Лис відкрив Маленькому принцу найголовніший секрет: "Добре бачить тільки серце. Найголовнішого очима не побачиш".

Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.

Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.

Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.

На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.

Объяснение:

.