«Конец! Больше я этого человека не знаю... Предаю тебя остракизму! Чтобы на друга поднять руку?! Где это видано? Я так и знал, что эта черная кошка перебежит нам дорогу...» - по поводу какой ситуации произносит эту фразу Северцев? Прав ли он в данной ситуации и почему? В.Ф. Козлов. Рассказ «Сократ мой друг».

Відповідь:

соря не знаю

Пояснення:

ответ:Эм,ну,нет,не прав.

Таємничий та загадковий світ символізму завжди приваблював до себе шанувальників літератури, любителів мистецтва та цінителів прекрасного. Засновниками та творчими натхненниками символічної поезії були видатні французькі письменники: Шарль Бодлер, Поль Верлен і Артюр Рембо. Їхні неперевершені твори й дотепер вражають читачів своєю глибиною та філософією, налаштовують нас на роздуми, ніби занурюють у паралельний Всесвіт, у якому предмети мають декілька обличь, значень.

Першим, хто вийшов на арену світового модернізму та підкорив серця читачів був Шарль Бодлер. Ця людина поєднувала в собі безліч ролей: починаючи від художника та революціонера, закінчуючи критиком та неординарним письменником. Найбільший резонанс у суспільстві викликала його поетична збірка «Квіти зла». Поміж усіх віршів мене найбільше вразив «Гімн красі». Погляд письменника на те, що люди називають прекрасним, є принципово новим, він відходить від людських забобонів та стереотипів. Бодлер щирий у своєму зізнанні, автор прагне насолоджуватися всім, що приносить йому задоволення:

«Це байдуже, хто ти, чи Діва, чи Сирена,

Чи Бог, чи сатана, чи ніжний Херувим,

Щоб лиш тягар життя, о владарко натхненна,

Зробила легшим ти, а всесвіт — менш гидким!»

Артюр Рембо — унікальний письменник, адже він завершив власну поетичну кар’єру в дуже юному віці, написавши свої найкращі твори до двадцяти років. Мене найбільше вразив програмний вірш митця «П’яний корабель». У ньому автор утверджує особисту філософію. Бурхливе море, на мою думку, символізує життя, з його складнощами та перепонами. Ліричний герой сам веде свій корабель крізь життєві бурі та шторми, не бажаючи дотримуватися ніяких правил, залишаючи р для творчої свободи та натхнення. Разом із цим, вірш розкриває душевну нестійкість поета, його вагання, «мандри» від одної ідеї до іншої. Артюр Рембо завжди перебуває у творчих пошуках, намагається відкрити щось нове, незвідане:

«Архіпелаги зоряні лисніли,

В морях екстазових мене носив тайфун.

Ти спиш на дні, майбутня творча сило,

О золотих жар-птиць незлічений табун!»

Надзвичайно мелодійна та грайлива поезія Поля Верлена також не може залишити читача байдужим. Мене надзвичайно вразила музика його слова, переливи метафор та чутлива меланхолія. Поетична збірка Верлена «Романси без слів» пронизана солодкою тугою, у ній відчувається особливий стиль письменника, його художнє світосприйняття:

«Так тихо серце плаче,

Як дощ шумить над містом.

Нема причин неначе,

А серце ревно плаче!»

Світ символістської поезії ніколи не відкриє до кінця усі свої потаємні куточки. Нам залишається лише поринути в цей неймовірний Всесвіт та спробувати пізнати його багатогранність.

Объяснение:

ответ:Из "Тамани" мы ещё не можем составить себе представление

о жизненной философии Печорина, но уже начинаем понимать,

что это за характер.

В этой главе проявляется потребность героя в ярких жизненных

впечатлениях, нестандартных ситуациях.

В "Тамани" Печорин, ещё не доехавший до места своей службы

на Кавказе, пускается в рискованное предприятие:

нарушив покой "честных контрабандистов", он рискует жизнью.

Его заинтересовал Янко, который концентрирует в себе

такие качества как и у Печорина: безрассудную храбрость,

жажду бури и опасности, стремление к деятельности.

Он решителен и бесстрашен, не боится бури.

Узнав о грозящей ему опасности, он покидает

родные места, чтобы искать промысел в другом месте:

"…а мне везде дорога, где только ветер дует и

море шумит!"

Но Янко выступает ещё и антиподом Печорина,

потому что на поверку оказывается, что активность

Печорина- лишь плод его любопытства,

попытка заполнить пустоту

своей жизни проблемами и интересами других людей.

Интересна ему и девушка-контрабандистка

Образ этот истинно романтичен.

Для этой девушки характерны причудливая изменчивость

настроения, "быстрые переходы от величайшего

беспокойства к полной неподвижности".

Её речи загадочны и по форме близки к народным

пословицам и поговоркам;

её песни, напоминающие народные, говорят о её

стремлении к буйной воле.

В ней много жизненных сил, смелости, решительности,

поэзии "дикой свободы".

Богатая, своеобразная натура, полная таинственности,

она как бы самой природой создана для вольной,

полной риска жизни, которую она ведет.

Но, к сожалению, Печорин не интересуется

чужой жизнью. Он вмешивается в неё и разрушает.

"Как камень, брошенный в гладкий источник,

я встревожил их спокойствие, и как камень едва

сам не пошел ко дну! "

Объяснение: