Мета життя Сергія з Митькозавр з юрківки​

...

Сказка Погорельского «Черная курица» не только заинтересовала меня, но и заставила задуматься над такими понятиями как честность и порядочность. Однажды мальчик Алёша черную курицу (Чернушку) от смерти. Черная курица в благодарность за ночью провела Алешу в подземное царство. Подземный король дал Алеше семечко, с которым Алеша всегда будет знать урок, даже не уча его. И мальчик, начав получать хорошие отметки, загордился, зазнался и стал плохим товарищем. Он стал не тем Алешей, каким был раньше. Но однажды он потерял волшебное зерно и не мог запомнить урок, который ему задавали. Испугавшись наказания, которое ему назначил учитель, он выдал тайну про гномов, подземелье и черную курицу. А сам обещал никогда никому об этом не говорить. И подземные жители поплатились за его легкомыслие. Они были вынуждены покинуть свое царство. Алеша – умный, добрый мальчик. Но в середине сказки он совершает ошибку и, получается, обманывает своих друзей и учителя. Автор в этой сказке учит быть честным, добрым, скромным, трудолюбивым, смелым, всегда думать о том, как твой поступок может повлиять на жизнь тех, кто живет рядом с тобой. Мне понравилась сказка о черной курице. Любой ученик, наверное, хотел бы иметь волшебное семечко, чтобы знать урок, даже если ты его не учил. Только тогда это будет не твое знание. Важно, чтобы ты сам был сильным и умным человеком, а не просто пользовался чужой силой или чужим знанием.

ответ:У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його "внутрішній секрет". Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками.

Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.

На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі.

Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачити діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди по один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: "Готові на будь-який огонь!".

Объяснение: