Какое продолжение прочитанной истории придумали девочки? кавказкий пленик от саши черного
Ответы
Навчання.
I розділ
У Тухольщині.
Весна 1241 року.
Тухольський боярин Тугар Вовк.
Лови на грубого звіра.
Тугарова донька Мирослава.
День ловів на ведмедів.
Молодий провідник Максим Беркут.
Поява ведмедя.
Повержений звір.
Другий величезний ведмідь.
Смерть боярина.
Нещаслива перемога над другим ведмедем.
Напад ведмедиці на Мирославу.
Порятунок дівчини Максимом Беркутом.
II розділ
Стародавнє село Тухля.
Ловецьке товариство під проводом Максима Беркута.
Нехіть Тугара Вовка до тухольської громадської ради.
Легенда про кам’яного тухольського Сторожа.
Прохання руки Мирослави у її батька.
Згода дівчини.
III розділ
Місце копних зборів тухольців.
Захар Беркут — найстарший у зборі.
Історія життя Захара.
Взаємовідносини Тугара Вовка з тухольською громадськістю.
Нездійсненне через вбивство свідчення Митька Вояка проти Тугара Вовка.
Невтішні вістки від післанців сторонських громад.
IV розділ
Страшенна монгольська орда зі степової Азії.
Розмова Мирослави з батьком.
Поява на горизонті монгольських загарбників.
Приєднання Тугара Вовка з донькою до монгольського табору.
Готовність боярина-зрадника осадити вхід до Тухлі.
V розділ
Максим перед будинком Тугара Вовка.
Перехід боярських дружинників на сторону Максима Беркута.
Напад монгольського війська на чолі з Тугарем Вовком.
Кривавий бій.
Максим у полоні Тугара Вовка.
VI розділ
Дивний сон Захара Беркута.
Бажання громади помститися ворогові.
Поява серед громади доньки Тугара Вовка.
Максимів план перемоги над ворогом вустами Мирослави.
Падіння на голови монголів каміння.
Тухля у вогні.
Спроба Тугара Вовка обміняти Максима на вільний прохід монголів через гори.
VII розділ
Дивний стук сокир у лісі.
Захар Беркут — один з останніх прихильників старої віри.
Розмова Тугара Вовка зі старцями про обмін Максима.
Відмова Захара Беркута від обміну.
Обвалення каменя-Сторожа.
VIII розділ
Несподівана пропозиція Максима вивести монголів з пастки.
Пошук виходу в городі Захара Беркута.
Нестримний потік води.
Наказ монголам збирати каміння на купи.
Масова загибель ворога у воді.
IX розділ
Повна поразка монголів.
Остання безуспішна спроба Тугара Вовка обмінятися на Максима.
Передсмертне благословення Захаром Беркутом Максима та Мирослави.
Остання промова старого до громадянина
I розділ
У Тухольщині.
Весна 1241 року.
Тухольський боярин Тугар Вовк.
Лови на грубого звіра.
Тугарова донька Мирослава.
День ловів на ведмедів.
Молодий провідник Максим Беркут.
Поява ведмедя.
Повержений звір.
Другий величезний ведмідь.
Смерть боярина.
Нещаслива перемога над другим ведмедем.
Напад ведмедиці на Мирославу.
Порятунок дівчини Максимом Беркутом.
II розділ
Стародавнє село Тухля.
Ловецьке товариство під проводом Максима Беркута.
Нехіть Тугара Вовка до тухольської громадської ради.
Легенда про кам’яного тухольського Сторожа.
Прохання руки Мирослави у її батька.
Згода дівчини.
III розділ
Місце копних зборів тухольців.
Захар Беркут — найстарший у зборі.
Історія життя Захара.
Взаємовідносини Тугара Вовка з тухольською громадськістю.
Нездійсненне через вбивство свідчення Митька Вояка проти Тугара Вовка.
Невтішні вістки від післанців сторонських громад.
IV розділ
Страшенна монгольська орда зі степової Азії.
Розмова Мирослави з батьком.
Поява на горизонті монгольських загарбників.
Приєднання Тугара Вовка з донькою до монгольського табору.
Готовність боярина-зрадника осадити вхід до Тухлі.
V розділ
Максим перед будинком Тугара Вовка.
Перехід боярських дружинників на сторону Максима Беркута.
Напад монгольського війська на чолі з Тугарем Вовком.
Кривавий бій.
Максим у полоні Тугара Вовка.
VI розділ
Дивний сон Захара Беркута.
Бажання громади помститися ворогові.
Поява серед громади доньки Тугара Вовка.
Максимів план перемоги над ворогом вустами Мирослави.
Падіння на голови монголів каміння.
Тухля у вогні.
Спроба Тугара Вовка обміняти Максима на вільний прохід монголів через гори.
VII розділ
Дивний стук сокир у лісі.
Захар Беркут — один з останніх прихильників старої віри.
Розмова Тугара Вовка зі старцями про обмін Максима.
Відмова Захара Беркута від обміну.
Обвалення каменя-Сторожа.
VIII розділ
Несподівана пропозиція Максима вивести монголів з пастки.
Пошук виходу в городі Захара Беркута.
Нестримний потік води.
Наказ монголам збирати каміння на купи.
Масова загибель ворога у воді.
IX розділ
Повна поразка монголів.
Остання безуспішна спроба Тугара Вовка обмінятися на Максима.
Передсмертне благословення Захаром Беркутом Максима та Мирослави.
Остання промова старого до громадянина
Навчання.
I розділ
У Тухольщині.
Весна 1241 року.
Тухольський боярин Тугар Вовк.
Лови на грубого звіра.
Тугарова донька Мирослава.
День ловів на ведмедів.
Молодий провідник Максим Беркут.
Поява ведмедя.
Повержений звір.
Другий величезний ведмідь.
Смерть боярина.
Нещаслива перемога над другим ведмедем.
Напад ведмедиці на Мирославу.
Порятунок дівчини Максимом Беркутом.
II розділ
Стародавнє село Тухля.
Ловецьке товариство під проводом Максима Беркута.
Нехіть Тугара Вовка до тухольської громадської ради.
Легенда про кам’яного тухольського Сторожа.
Прохання руки Мирослави у її батька.
Згода дівчини.
III розділ
Місце копних зборів тухольців.
Захар Беркут — найстарший у зборі.
Історія життя Захара.
Взаємовідносини Тугара Вовка з тухольською громадськістю.
Нездійсненне через вбивство свідчення Митька Вояка проти Тугара Вовка.
Невтішні вістки від післанців сторонських громад.
IV розділ
Страшенна монгольська орда зі степової Азії.
Розмова Мирослави з батьком.
Поява на горизонті монгольських загарбників.
Приєднання Тугара Вовка з донькою до монгольського табору.
Готовність боярина-зрадника осадити вхід до Тухлі.
V розділ
Максим перед будинком Тугара Вовка.
Перехід боярських дружинників на сторону Максима Беркута.
Напад монгольського війська на чолі з Тугарем Вовком.
Кривавий бій.
Максим у полоні Тугара Вовка.
VI розділ
Дивний сон Захара Беркута.
Бажання громади помститися ворогові.
Поява серед громади доньки Тугара Вовка.
Максимів план перемоги над ворогом вустами Мирослави.
Падіння на голови монголів каміння.
Тухля у вогні.
Спроба Тугара Вовка обміняти Максима на вільний прохід монголів через гори.
VII розділ
Дивний стук сокир у лісі.
Захар Беркут — один з останніх прихильників старої віри.
Розмова Тугара Вовка зі старцями про обмін Максима.
Відмова Захара Беркута від обміну.
Обвалення каменя-Сторожа.
VIII розділ
Несподівана пропозиція Максима вивести монголів з пастки.
Пошук виходу в городі Захара Беркута.
Нестримний потік води.
Наказ монголам збирати каміння на купи.
Масова загибель ворога у воді.
IX розділ
Повна поразка монголів.
Остання безуспішна спроба Тугара Вовка обмінятися на Максима.
Передсмертне благословення Захаром Беркутом Максима та Мирослави.
Остання промова старого до громадянина
I розділ
У Тухольщині.
Весна 1241 року.
Тухольський боярин Тугар Вовк.
Лови на грубого звіра.
Тугарова донька Мирослава.
День ловів на ведмедів.
Молодий провідник Максим Беркут.
Поява ведмедя.
Повержений звір.
Другий величезний ведмідь.
Смерть боярина.
Нещаслива перемога над другим ведмедем.
Напад ведмедиці на Мирославу.
Порятунок дівчини Максимом Беркутом.
II розділ
Стародавнє село Тухля.
Ловецьке товариство під проводом Максима Беркута.
Нехіть Тугара Вовка до тухольської громадської ради.
Легенда про кам’яного тухольського Сторожа.
Прохання руки Мирослави у її батька.
Згода дівчини.
III розділ
Місце копних зборів тухольців.
Захар Беркут — найстарший у зборі.
Історія життя Захара.
Взаємовідносини Тугара Вовка з тухольською громадськістю.
Нездійсненне через вбивство свідчення Митька Вояка проти Тугара Вовка.
Невтішні вістки від післанців сторонських громад.
IV розділ
Страшенна монгольська орда зі степової Азії.
Розмова Мирослави з батьком.
Поява на горизонті монгольських загарбників.
Приєднання Тугара Вовка з донькою до монгольського табору.
Готовність боярина-зрадника осадити вхід до Тухлі.
V розділ
Максим перед будинком Тугара Вовка.
Перехід боярських дружинників на сторону Максима Беркута.
Напад монгольського війська на чолі з Тугарем Вовком.
Кривавий бій.
Максим у полоні Тугара Вовка.
VI розділ
Дивний сон Захара Беркута.
Бажання громади помститися ворогові.
Поява серед громади доньки Тугара Вовка.
Максимів план перемоги над ворогом вустами Мирослави.
Падіння на голови монголів каміння.
Тухля у вогні.
Спроба Тугара Вовка обміняти Максима на вільний прохід монголів через гори.
VII розділ
Дивний стук сокир у лісі.
Захар Беркут — один з останніх прихильників старої віри.
Розмова Тугара Вовка зі старцями про обмін Максима.
Відмова Захара Беркута від обміну.
Обвалення каменя-Сторожа.
VIII розділ
Несподівана пропозиція Максима вивести монголів з пастки.
Пошук виходу в городі Захара Беркута.
Нестримний потік води.
Наказ монголам збирати каміння на купи.
Масова загибель ворога у воді.
IX розділ
Повна поразка монголів.
Остання безуспішна спроба Тугара Вовка обмінятися на Максима.
Передсмертне благословення Захаром Беркутом Максима та Мирослави.
Остання промова старого до громадянина
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Объяснение:
Кавказский пленник.
В 1896 году началась первая мировая война. Кутузов напал на Египет, где в это время правил феодал Сократ. Война шла не шатко, не вялко: пушек не хватало и пороху ваще не было. У кутузова в армии было 10 лошадей и два осла, на них и воевали. А на Кавказе в то время жили абреки. У них за поясом было ножик большой, а на грудях патроны. Они были шибко злые и тоже захотели воевать. И вот они поползли в стан к Кутузову и уволокли первого попавшегося солдата. Им оказался Печёрин, который служил поваром. Они его затолкали в мешок и потащили к берегу Терека. Тот там здорово брыкался и матькался, но ничё не смог сделать, притащили его и бросили в яму, в которой уже сидел Мцыри, чёрной молнии подобный. Через день туда бросили ещё двоих бедолаг — Жилина и Костылина, которые шли по дороге и никого не трогали. Но зато у них был осёл, вот на него и позарились абреки. Им дали одну плошку чечевицы и одну ложку на всех. Но Мцыри был всех сильней и он всё слопал за одну минуту, другим ничего не оставил. Лермонтов за это полюбил его и написал стихотворение «Мцыри». На другой день их всех потащили вешать. И когда уже накинули на них верёвки, в это время во двор ворвалась тигра и слопала палача. Остальные все разбежались кто куда, а Робин Гуд освободил пленников и дал им по мешку картошки и 2 копейки на водку. Жилин оделся в женское платье и пошёл через базар, куда глаза глядят. Все собаки смотрели ему вслед и тявкали на него, но он стремился к себе домой, потому что долго не ел картошки жареной с колбасой, а в кутузке не давали — не заслужил. Он переплыл реку Амазонку и пришёл к тётке Пелагее, двоюродной сестре его золовки по материной линии. Там он одел украинские шаровары и его никто не узнал, да и кому он нужен? В это время Кутузов дал указание Суворову, чтобы тот со своим войском переполз через Альпы и напал на абреков. Они так и сделали, переползли, все штаны изодрали, но надавали по шее всем чеченам и грузинам. Кутузов был великим полководцем. Однажды он опять пополз через Альпы и ему прилетел камень прямо в глаз. Так он стал одноглазым. Но всё-равно видел лучше всех и первый увидел, как через границу ползёт Наполеон. Он хотел доползти до Москвы, чтобы своровать картины из Лувра и принести их к себе домой. Но Кутузов сел на коня и поскакал на войско Наполеона. Они встретились на Чудском озере и началась битва. Наполеоновцы были одеты в железные штаны и лёд провалился, и все потонули. А Кутузов приехал в Москву и поджёг её, чтобы она не досталась римским легионерам, которые зашли с тыла на деревянном коне. За это Кутузова наградили орденом Славы и дали соцпаёк, также поставили памятник прямо с конём на главную площадь. Кутузов и Наполеон влюблялись в одну княгиню, Пенелопа её звали. Они по очереди возили её по городам и показывали достопримечательности, но она предпочла Суворова и уехала с ним в Америку жить, где и померла в 1936 году, так и не родив ребёнка. А Москву потом снова построили и сейчас она опять ждёт своего Кутузова, но никак не может дождаться, потому что больше нет дураков. А на нет и суда нет!