Комозиция стиха поет зима аукает

спокойно всё м та аукает не оно Нет

Объяснение:

Японський письменник періодів Мейдзі і Тайсьо.

Біографія

Дитинство

Акутагава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Батько майбутнього письменника торгував молоком, мав власні пасовища на околиці Токіо. Мати належала до родини Акутаґава, в якій згодом виховувався знаменитий письменник: звідси і прізвище. Рюноске з'явився на світ, коли батькові було сорок два роки, а матері — тридцять три. За давнім японським звичаєм, якщо дитина народилася, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки зробили вигляд, ніби хлопчика їм підкинули, і віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд через смерть старшої дочки, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом всиновили.

Освіта

У 1910 році майбутній письменник закінчив токійську муніципальну середню школу. Був серед найкращих учнів. Це спонукало до вивчення англійської літератури у Першому коледжі на літературному відділенні. Рюносуке закінчив кафедру англійської літератури Токійського університету. Заняття не були для нього надто цікавими й він їх перестає відвідувати. В університеті він видавав разом із товаришами аматорський журнал «Течія нових думок», розвиваючи літературну течію «неореалізм».

Літературна кар'єра

Після закінчення університету в грудні 1916 року Акутаґава отримує посаду викладача англійської мови в Військово-морській школі. Своє життя в ці роки згодом він опише в циклі новел про вчителя Ясукіті — чесну, але дещо непутящу людину, яка потрапляє в різні кумедні історії.

У 1916 році новела Акутаґави «Ніс» отримала дуже гарну оцінку від авторитетного письменника Нацуме Сосекі, завдяки чому молодий автор стрімко увійшов до літературного світу Японії. Багато критиків поява перших оповідань відносять до часу, коли Акутаґава перебував в душевній депресії через любовну історію, що мала трагічний кінець. Це породило бажання відвернутися від дійсності, зануритися в світ старовини.

Акутаґава став майстром оповідань і повістей, в яких у саркастичному стилі він описував людський егоїзм та марноту життя. Інтелектуальні пошуки письменника привели його до написання автобіографічного твору «Півжиття Дайдодзі Сінсуке» (1925). Він цікавився реалістичною пролетарською літературою, але висловлював збентеженість радикальними лівацькими ідеями. У збірках «Расьомон» (1917), «Тютюн і диявол» (1917), «Ляльковод» (1919) значне місце займають проблеми моралі, релігії, взаємовідносин між життям та мистецтвом. Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму («Генерал», 1922; «Момотаро», 1924) та сучасного авторові суспільства.

Самогубство

Після написання повісті «Каппа» (1927; в українському перекладі — «У країні водяників»), а також заповітних творів «Хаґурума» та «Життя ідіота» Акутаґава наклав на себе руки 24 липня 1927, прийнявши смертельну дозу вероналу. Його самогубство шокувало друзів і знайомих, але не стало для них несподіванкою.

ОТВЕТ

Объяснение:

Ну например анализ стиха А.А. Фета " Я пришел к тебе с приветом "

Чота изменишь, хдета слова переставишь 

1)История создания. Стихотворение «Я пришел к тебе с приветом» написано поэтом в 1843 году и в этом же году опубликовано в журнале «Отечественные записки» в качестве заголовка.

2)Тема. Стихотворения является обращением к возлюбленной. В нём переплетаются темы природы и любви - две неразрывные темы в творчестве Фета.

3)Основная мысль. Основной идеей стихотворения является передача настроения, того душевного настроя, которое испытывает человек ясным солнечным утром.

4)Композиция. Композиционно стихотворение поделено автором на четыре строфы-четверостишие. По смысловой же составляющей стихотворение может быть поделено на две части. В первых двух строфах автор описывает изменение природы при восходе солнца: Рассказать, что лес проснулся, Весь проснулся, веткой каждой... В финальных двух строфах Фет описывает свои эмоции, свое душевное состояние: Рассказать, что отовсюду На меня весельем веет…

5)Анализ образов. В этом шедевре пейзажной лирики есть два центральных образа: просыпающаяся природа и юноша, познавший любовь. Природа у Фета лучезарны; она не уныла и не мрачна, она вся светится под лучами, восходящего солнца: Что оно горячим светом По листам затрепетало... Лес у Фета, словно человек, просыпается, движется. Вся природа оживляется, наполняется светом и теплом. Юноша в то же расположении духа, что и природа. Он в восторге от этого праздника солнца. Всё это побуждает его прийти к любимой и посвятить всего себя ей: Что душа всё также счастье И тебе служить готов... Юноша впечатлён девушкой, природой, и это навевает на него веселье и радость, которые он собирается выплеснуть в песне, которая уже зреет.

6)Рифма, размер, синтаксис. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - четырехстопный хорей. Стихотворение очень мелодичное, и, хотя здесь и нет восклицаний, мне кажется, оно должно читаться возвышенным тоном. Автор не используют трудную лексику, так как она здесь неуместна. Данное стихотворение написано простейшими языком, что даже ребенок может понять его смысл. Синтаксической особенностью является то, что стихотворение написано одним сложноподчинённых предложениях, что придает целостность произведению.

7)Изобразительные средства. Фет, будучи великолепным мастером слова, смог подобрать тропы, которые идеально подходят под стилистику данного стихотворения. Эпитеты «горячий свет», «весенней жаждой» придают стихотворению яркость и красоту. Олицетворения «лес проснулся», «солнце встало», «лес встрепенулся передать природу в движении. Повтор глагола «рассказать» говорит о том, что автор хочет поделиться с любимой своими чувствами, впечатлениями, передать ей то счастье, которое испытывал он.

8)Моё мнение. Это светлый стихотворение наполнено радостью жизни, детской наивностью, чистотой - все эти чувства передаются мне при чтении стихотворения. Читая эти строки, я забываю о своих проблемах и так и хочется восхищаться окружающим миром, хочется петь и любить. На мой взгляд, это одно из самых светлых, ярких и удивительных стихотворений, которое я когда-либо слышал. Благодаря этому стихотворению-рассказу я понял, почему Фета называют поэтом «чистого искусства».