Сообщение "Отражение ВОВ в творчестве русских писателей и поэтов"

Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов'язані книзі. Вона вчить нас. бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи.
Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачують мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні випробування долі, розкривають красу мови.
Я вважаю, що книги — це найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.

Медный всадник" Какие чувства поэта пронизывают весь текст?

Читая "Медного всадника" Пушкина можно выделить два основных чувства, пронизывающих весь текст:

⇒ Чувство восхищения. Восторг от того, что совершал Петр (и в некотором роде критика его самодержавия). Восхищение его творением. Очарование Петербургом, его красотой и удивительной атмосферой.

⇒ Чувство сострадания. Читая это произведение, читатель сочувствует всем "маленьким" людям, которые пострадали от наводнения. Нам жаль Евгения и всех участников массовых сцен, которые стали жертвами стихии. Страдания "маленького" человека не интересны власти. Словно скорбный реквием звучит финал произведения, а нам, читателям, остается лишь сочувствовать всем персонажам