Рассказ Васюткино озеро-Носов. Почему озеро названно в честь Васютки?3-5 предложений

Озеро это названо в честь имени главного героя рассказа Астафьева - мальчика Васютку.

Он заблудился, причем, не где-нибудь, а в дремучей тайге. Причиной этому стало то, что он погнался за глухарем. В итоге после пятидневных скитаний он все-таки нашел чем, ему подкрепить свой организм. Он обнаружил это самое озеро, где было очень много разной вкусной рыбы, за счет отлова которой ему и удалось выжить. Виды рыбы, которые обитают в этом глубоком озере: стерлядь, осетр, налим, таймень.

Объяснение:

ответ:Однією із найпопулярніших п'єс Бернарда Шоу є його драма "Пігмаліон". Сюжет її навіяний автору давньогрецьким міфом про скульптора Пігмаліона, який закохався у своє створіння — статую прекрасної Галатеї і силою свого кохання ожи-вив її. У п'єсі Б. Шоу історія дещо інша. Зовсім випадково відомий учений-лінгвіст Генрі Хіггінс зустрічається із молодою дівчиною Елізою, яка продавала на вулиці квіти й на парі із полковником у відставці Пікерінгом, який теж займався мовознавством, береться перетворити цю вуличну квіткарку на світську герцогиню. Полковник Пікерінг обіцяє Хіггінсу сплатити все, скільки буде коштувати цей експеримент, ще й до того обіцяє визнати професора найталановитішим педагогом у світі.

Починається незвичайний експеримент. Професор Хіггінс активно береться за справу. Але й завдання в нього не з легких: вулична квіткарка з явно визначеним мессонгрівським діалектом, яка і уявлення не має про світські манери поведінки, повинна в досить-таки короткий відрізок часу опанувати не лише літературну мову, а й набути навичок поведінки, які властиві дамі з вищого світу. Власне кажучи, професорові потрібно створити нову людину, нову особистість. Генрі Хіггінс ретельно береться за свої обов'язки вчителя: старанно й наполегливо навчає дівчину, як правильно вимовляти слова, будувати речення, працює над збільшенням її словникового запасу, слідкує за тим, щоб у мові дівчини не було нічого притаманного її колишньому оточенню. Але йому довелося не лише працювати з Елізою над правилами фонетики й орфоепії. Не менше важило й те, як дівчина вміла поводитися в суспільстві. Хіггінс водив Елізу на концерти класичної музики, в оперу, на художні виставки, навчав, як поводити себе в тій чи іншій ситуації, прищеплював гарні манери.

"Але якби ви знали, як це цікаво — узяти людину й навчити її говорити інакше, ніж вона говорила до цього часу, зробити з неї зовсім іншу, нову істоту. Адже це означає — знищити провалля, яке відділяє клас від класу, душу від душі", — каже Хіггінс.

Проте й учениця була дуже здібна: вона мала тонкий слух, неабиякі лінгвістичні здібності, відзначалася старанністю й дуже швидко у навчанні, підвищувала свою загальну культуру. Та, на свою біду, Еліза закохалася не лише у навчання, а й у свого вчителя. А він, цей експериментатор, зовсім не думав і не цікавився, що у дівчини є душа, людська гідність, що їй властиві якісь високі помисли й почуття.

Його цікавив лише експеримент і його результат, а не його маленьке "піддослідне кроленятко", на яке він зовсім не звертав уваги й не визнавав за рівну йому людину. Еліза була лише об'єктом його дослідження і застосування його методів.

Нарешті настав час іспиту. На пікніку, званому обіді, в опері Еліза поводилася як справжня герцогиня, чаруючи всіх присутніх не лише своєю незвичайною вродою, а й вишуканими манерами й бездоганною літературною мовою. Хіггінс радіє. Честолюбство його потішено. Парі виграно.

"Все-таки це була значна подія. Ми отримали блискучу перемогу", — каже полковник Пікерінг.

Експеримент закінчився вдало. І стомлений Хіггінс заявляє полковнику: "Більше я виробництвом герцогинь не займаюся". І ніхто з них — ні професор Хіггінс, ні полковник Пікерінг — не замислюються над тим, що буде далі з дівчиною. Що вона не діаманти, які на деякий час взяли в заставу, а коли вони вже непотрібні, їх можна віднести назад. Світ, з якого вона вийшла, Еліза вже давно переросла й не може й не хоче повернутися до минулого. Але й майбутнє її досить туманне, її почуттів Хіггінс не поділяє. Як складеться її доля?

"На що я гідна, до чого ви мене пристосували?" — каже вона своєму вчителю. Але ці питання професора Хіггінса зовсім не хвилюють. Більше того, навчивши дівчину правильно й красиво говорити, гарним манерам, сам він у її присутності дозволяє собі нечемно поводитись із нею, навіть вживати негарні слова. Дивиться на Елізу, як на якесь бездушне створіння.

"Я сам зробив це єство із пучка гнилої моркви ковентгарденського ринку", —-виголошує Генрі Хіггінс. І це заявляє професор лінгвістики! Чи не час зайнятися вихованням його самого й завдяки якомусь експерименту розбудити його черству, егоїстичну душу.

А як шкода, що Елізі — гарній, розумній, талановитій дівчині — немає гідного місця в сучасній буржуазній Англії. Слід лише сподіватися, що все ж цей експеримент професора Хіггінса дасть можливість Елізі не розгубитися в цьому жорстокому світі, знайти пристосування своїм набутим знанням, зберегти свою людську гідність.

Знаменитый писатель валентин распутин родился в сибири, в простой и бедной крестьянской семье. часто в своём творчестве писатель рассказывал о невзгодах и радостях жителей далёких сибирских сёл, их положительных и отрицательных поступках, их нелёгких жизнях. сам пройдя тяжёлый жизненный путь, распутин описывал жизнь простых людей настолько реалистично, что каждый человек может узнать себя в персонажах его произведений, в не зависимости от возраста. рассказ валентина распутина «уроки французского» основан на реальных событиях, которые имели место быть в жизни писателя. прототипом учительницы французского языка лидии михайловны стала его собственная преподавательница, женщина с большим и добрым сердцем. сюжетная линия «уроков французского» довольно проста, но в то же время, интересна. маленький мальчик из далёкого сибирского села, голодное детство которого заставляет играть с другими мальчишками на деньги в «чику». при этом он сам остаётся добрым, искренним и чистым душою мальчиком. главный герой справедливый человек, поэтому он не может мириться с обманами, ложью. однако отстоять справедливость ему не другие , которые его постоянно бьют, унижают. вытащить ребёнка из неприятностей берётся его учительница – лидия михайловна, узнавшая о том, что играют на деньги. узнав, что главный герой играет в азартные игры только для того, чтобы иметь деньги на еду, она начинает его подкармливать. мальчик в свою очередь начинает делиться с ней своими переживаниями, открывается ей. для того чтобы ученик начал лучше питаться лидия михайловна приглашает его домой после уроков – дополнительно позаниматься французским языком. но гордый характер главного героя не позволяет ему принимать продукты от учительницы. тогда добрая женщина решает схитрить – и предлагает ему играть с ней на деньги. и хоть парень пытался проследить, чтобы она не поддавалась ему, иногда ей это удавалось. этому доброму и бескорыстному поступку, мальчик смог начать нормально питаться и ушёл из плохой компании. я считаю, что валентин распутин в рассказе «уроки французского» хотел показать то, какие чудеса может творить доброта, и то, что не надо проходить мимо бед окружающих людей.