Найдите художественно-выразительные средства, обоснуйте их роль в стихотворении. Рубцов "Оттепель" Нахмуренное, с прозеленью, небо, Во мгле, как декорации, дома, Асфальт и воздух Пахнут мокрым снегом, И веет мокрым холодом зима. Я чувствую себя больным и старым, И что за дело мне до разных там Гуляющих всю ночь по тротуарам Мне незнакомых девушек и дам! Вот так же было холодно и сыро, Сквозил в проулках ветер и рассвет, Когда она задумчиво с Наверное, гордишься, что поэт? — Наивная! Ей было не представить, Что не себя, ее хотел Что мне для счастья Надо лишь иметь То, что меня заставило запеть! И будет вечно веять той зимою, Как повторяться будет средь зимы И эта ночь со слякотью и тьмою, И горький запах слякоти и тьмы...​

Здесь присутствует прямая речь, а также множество эпитетов(мокрым снегом,горький запах,незнакомых девушек и дам). Эпитеты украшают и преображают стихотворение,придают ему красок.

Объяснение:

Есть здесь и сравнение("во мгле, как декорации, дома").Сравнение это сопоставление,обычно при союзов как,точно,будто.

Настя и МИтраша - сироты. И поэтому всё хозяйство ложиться на детей
После родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям: изба
пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, коза Дереза, безыменные овцы,
куры, золотой петух Петя и поросенок Хрен.
Вместе с этим богатством досталась, однако, детишкам бедным и большая
забота о всех живых существах. Но с такой ли бедой справлялись наши дети в
тяжкие годы Отечественной войны! Вначале, как мы уже говорили, к детям
приходили их дальние родственники и все мы, соседи. Но очень что-то
скоро умненькие и дружные ребята сами всему научились и стали жить хорошо.
И какие это были умные детишки! Если только возможно было, они
присоединялись к общественной работе. Их носики можно было видеть на
колхозных полях, на лугах, на скотном дворе, на собраниях, в противотанковых
рвах: носики такие задорные. Точно так же, как и покойная мать, Настя вставала далеко до солнца, в
предрассветный час, по трубе пастуха. С хворостиной в руке выгоняла она свое
любимое стадо и катилась обратно в избу. Не ложась уже больше спать, она
растопляла печь, чистила картошку, заправляла обед и так хлопотала по
хозяйству до ночи.
Митраша выучился у отца делать деревянную посуду: бочонки, шайки,
лохани. У него есть фуганок, ладило* длиной больше чем в два его роста. И
этим ладилом он подгоняет дощечки одну к одной, складывает и обдерживает
железными или деревянными обручами.

Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою ​​душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль. Дізнавшись від жителів села, що дівчина має славу, мало не недоумкуватої, оскільки з дитинства мріє про хороброго лицаря на кораблі з пурпуровими вітрилами, він вирішив її здивувати. Для цього Грей грунтовно підготувався, накупив достатньо червоного шовку, запросив музикантів і підготував своїх матросів до майбутньої зустрічі. Він розповів, що має намір одружитися на дівчині, так як це їхня доля. Уміння переходити від слів до справи, видавало в Артурі людину сміливу і надійну. Ассоль була щаслива, коли її мрія здійснилася. Вона анітрохи не сумнівалася, що все буде саме так. Так, Грей, ощаслививши дівчину, знайшов і сам щастя.

Объяснение: