Соедните автора и произведение Авторы произведения 1 н с гумилёв 1 Корзина с еловыми шишками 2 к паустовский 2 трудолюбивый медведь 3 и.a крылов 3 маркиз де карабаз

Объяснение:

К. Паустовский - Корзина с еловыми шишками

И. А. Крылов - Трудолюбивый медведь

Н. С. Гумилев - Маркиз де Карабас

Летом

Эпитеты: утренние росы, жгучими лучами, рой летучий., солнечный зной.

Метафоры: нет у них приюта, с плеч долой забота,

Сравнения:

Олицетворения: зорька сходится с зарею, зорюшка займется, коса взмахнула, малых птичьих деток, поднялось и заиграло солнце, шмели хлопочут, солнце село.

Стихотворение построено на олицетворении, солнце трудится вместе с людьми, олицетворяя бесконечность крестьянских трудов.

Осенью

Эпитеты: на телеге тряской и убогой, тощих кляч, запоздалый грач, дождь досадный,  тяжелая тоска, ветер сонный, травой поблекшей, в дали печальной,

Метафоры: без света жизнь.

Сравнения:  грач пролетел стрелой; все как тенью, скукою покрыто; кусты и тощие березы  стоят, как грустный ряд теней; и капли крупные, как слезы.

Олицетворения: облака сеют, небо сердито, сердце грусть сожмет.

Стихотворение построено на эпитетах и олицетворениях, показывающих умирание природы, грусть и тоску по ушедшему лету.

ЛІНА КОСТЕНКО :В цьому році зима не вдягала білої свити.

Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.

Пошукала, поплакала... Що ж робити? —

Бідувала в старій із торішніх зів'ялих трав.

Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.

Сперечалася з морем, несла сум"яття вітрів.

Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,

Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.

Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.

Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...

І нарешті по Одрі — темній, широкій —

На останній крижині самотня чайка пливе.

— Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?

Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.

А крижина тонка. А крижина майже прозора...

Ну, а що, як її підмиє вода весняна?

Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?

затріщить і відломиться... Піде вода кругами...

— Дивна людино! Я ж маю крила,

Нащо крилатим ґрунт під ногами?