Здравствуйте если не знаете не пишите могу

Наталочка Руснак – маленька довірлива дівчинка, якій довелося багато чого пережити. Через випробування до дитини поступово приходить відчуття і розуміння національного. Кілька разів Наталочка зазирнула в минуле і саме тоді збагнула важливу річ: «Козаків перемогли. Але не покорили! Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!» Національне треба відчути всім серцем, побачити на власні очі. Риси характеру: сміливість, довірливість, уміння дружити, патріотизм, розвинута фантазія, любов до пригод, наполегливість Батьки Наталки: свідомі патріоти, віруючі, люблять сівати українських пісень, поважають та знають історію своєї батьківщини, мама членкиня Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови “Просвіта”; Чортяча родина: мати, батько та їхній син – молодий, чепурний чортик Антип. Саме вони полюють на козацьку шаблю, аби швидше спекатися священної реліквії, бо не хочуть, щоб у персонажів книжки відродився патріотизм. Тож чорти з усіх сил заважають національному пробудженню, особливо серед молоді – хай краще телевізор дітки дивляться. Риси характеру Антипа: хитрість, підступність, самовпевненість, безжальність, відсутність патріотизму, нахабство, насмішкуватість Шабля – різновид холодної зброї. Вона має клинок ( довжиною більше 100 см) , хрестовину (гарду) та руків’я. Клинок шаблі викривлений, з лезом на вигнутому боці та обухом на увігнутому, має вістря та хвостову частину для кріплення руків’я. Зразки шабель, які ми бачимо, вказують, що козацькі шаблі були доволі тонкі та легкі, ручку мали оздоблену, піхви прикрашені різьбою. Отримати шаблю справжній січовик міг лише двома шляхами – у спадок від батька чи діда або здобути в бою. Окремо треба наголосити на особливому значенні шаблі для козака-лицаря. У козацькому середовищі стави

БЕСКОТЛИВЫЙ («там оконное стекло из рогатки выбил»; «там синяка подбил своему «закадышному» другу, там опрокинул бочку с дождевой водой»; «но вдруг встанет, посмотрит-посмотрит и возьмет и повалит все чисто — и свое, и чужое» ).

НЕЗАВИСИМ («он все любит или по крышам лазить, или на воротах сидеть»; «я завтра в школу не пойду, утром на реку собираюсь»; «а давай об заклад, что перейду на ту сторону»).

ЧЕСТНЫЙ (автор «Если бы он захотел, то мог бы отвраться, но Федя лгать не любит»; отец после того, как выпорет сына: «а это за то, что правду говоришь»; отец Толи: «Федька, я верю тебе, я знаю, что ты никогда не лжешь, не врешь и теперь…» и только раз в жизни пришлось сказать Федьке неправду этим уже вторично труса Толю. За честность и героизм мальчик расплатился своей жизнью).

СМЕЛЬНЫЙ («там где-то смотреть страшно, а он полезет туда»; во время Толи: «Держись, Только! Я сейчас буду возле тебя! Держись, не бегай, стой на месте!»

ТЕРПЧИЙ (во время наказания отца терпеливо сносил побои: «хоть бы попросило папу, хоть бы заплакало»).

ЩЕДРЫЙ («когда уже ребята далеко и не могут ему ничего сделать, он вдруг возвращается и отдает, змея. Даже принесет еще своих ниток и даст»).

Ловкий («но комашинка (Федько) каким-то чудом ловко вскарабкивалась на самый гребень сугроба, скоренько съезжала с нее и бежала снова с льдины на льдину»; «ловкий мальчишка, что и говорить!»; «прыгает, как кошка»).

Сметливый («он ухватился руками за лед и изо всех сил тянулся, чтобы его не снесло»; «не мог схватить веревку застывшими от холода руками, схватился зубами»).

ВЕРНЫЙ В ДРУЖБЕ («не любит Федя и товарищей выдавать»; все ребята тянулись к нему, дорожили дружбой с ним, а на похоронах «плакали навзрыд»)