ОЧЕНЬ Какие дела тимуровцев запомнились больше всего и ПОЧЕМУ? Из рассказа Тимур и его команда

Они людям

Объяснение:

Прочитай рассказ

Місіс Гіггінс, аби перевести увагу, починає говорити про погоду з припущенням, що може задощити. Гості починають говорити про погоду. Фредді регоче від завчених фраз Елізи, проте інші присутні не сприймають це за жарт і підтримують розмову з дівчиною-квіткаркою.

З до Генрі Гіггінса Елайза Дулітл навчилася правильно говорити, гарно одягатися, поводитися у вишуканому товаристві згідно з етикетом того часу.З до Генрі Гіггінса Елайза Дулітл навчилася правильно говорити, гарно одягатися, поводитися у вишуканому товаристві згідно з етикетом того часу.Професор Хіггінс разом зі своїм другом полковником Пікерінгом береться навчити Елізу англійської мови і правильних манер. Еліза — напрочуд добра та здібна учениця, вродлива жінка з витонченими манерами. У четвертій дії перед нами постає зовсім інша Еліза. Це впевнена у собі жінка, яка так просто не стане віддавати своє щастя. Вона вже зрозуміла, що не є хазяйкою у будинку Хіггінса. Він навчив її правильній літературній вимові. Завдяки наполегливій праці і своїй красі вона підкорила світ, але цей дивак-науковець ніби й не помічав чарів.

Объяснение:

Сказка М.Е.Салтыкова-Щедрина «Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил» непростая, иносказательная, предназначенная для мыслящего и думающего читателя. Сюжет её связан с общественной темой, раскрывающей социальные пороки российского общества.

Генералы, попавшие на необитаемый остров, который полон разной «еды», чуть не погибли от голода и не съели друг друга, если бы им не попался мужик, беззаботный, спящий под деревом. Он и спелых яблок им нарвал, и силок из собственных волос сделал, и рябчика поймал, и огонь развёл, и в пригоршне суп сварил, потом корабль построил и доставил генералов домой. Описывая жизнь генералов на острове, автор беспощадно высмеивает не только их легкомысленность, никчемность, пустоту, но и несправедливое отношение к мужику-труженику.

В конце сказки говорится, что генералы, попав домой, не забыли мужика, отблагодарив его рюмкой водки и пятаком серебра. Но и мужик в сказке, олицетворяющий русский народ, не является положительным героем. Он умеет трудиться, ведь любая работа ему по плечу, проявляет смекалку, сноровку, но продолжает безропотно слушать и выполнять приказы генералов. Даже сам свил веревку, которой генералы привязали его к дереву, чтобы не сбежал. Рабская покорность мужика вызывает у читателей горький смех, смех сквозь слёзы, боль за настоящих тружеников русской земли.