Найбільш яскраві вчинки Івана Сили​

Пропоную дібрати такі цитати до образу климка:     бідність: "климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій кириловій діжурці"; " удвох з дядьком кирилом, вiдколи осиротiв. жили вони взалiзничному барацi при самiсiньких колiях".    працелюбність, жага до знань: "найбільша радість климка - покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано".    успіхи в навчанні: "ільки з письма інколи мав "посередньо".    вимушена самостійність, здатність у такому малому віці самостійно доглядати за собою: " їсти, прибрати в хаті, випрати одежину - він умів і сам".      доброта, співчутливість: "климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть".    самовідданість: ", напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги", "а зараз треба мені назад, мене там ждуть…".послідовність характеристики літературного героя.

-   назви, який це герой у системі образів – головний чи другорядний.

-   спиши його портрет. наголоси у відповіді, що насамперед   підкреслено у портреті та характеризує героя.

- назви риси характеру героя та вчинки, що відображають особливості його характеру.

- прокоментуй, як про героя відгукуються інші персонажі. 

-   зверни увагу, як героя характеризує автор.

- зроби висновок, що можна сказати про героя   після всебічного знайомства з ним.

 

 

      я хочу розповісти про другорядного героя кактуса з твору «ттб» л.вороніної.

      це прізвисько одного хлопця, його справжнє ім’я   сашко смик. колись він був як усі. мав сили рівні з іншими, був одного зросту з усіма, особливо нічим не вирізнявся серед інших дітей. але після останнього літа він виріс на дві голови, накачав м'язи. особливо вирізняла його серед інших зачіска, схожа на кактус. відчувши силу, він став занадто самовпевненим, зробився бешкетником. ображав   свого сусіда   клима,обзивав його різними образливими словами.

    кактус не подобався багатьом. автор характеризує цього героя з деякою непривітністю, зовсім не симпатизує йому. називає цього героя орангутангом. він дуже добре змальовує зовнішність та риси кактуса, але без якогось захоплення ним. на  мою думку, автор навіть підкреслює, що погана поведінка людей ще більше псує їх зовнішність.

        сашко у творі пережив багато пригод, дечому навчився. мене тішить те, що він більше не буде зрадником і не показуватиме свої «колючки».

В отечественной литературе очень много добрых, но грустных рассказов, которые учат нас добру и светлым чувствам. Одним из таких чувств является сострадание. Без него невозможна человеческая жизнь. Сострадание к людям или к животному показатель того, что ты не черствый, что ты человек. Сострадание сестра любви и дружбы. Если есть любовь к миру, ко всему живому, то будет и сострадание.

Рассказы Андреева "Кусака" и Платонова "Юшка", казалось бы очень разные, но речь в них идет об одном и том же. Каждое живое существо нуждается в любви, ласки, принятии и сострадании. Собака и человек не будут исключением. Юшка хороший и добрый человек. Он еще не стар, но очень изможден болезнью, поэтому выглядит дряхлым. А ведь ему всего около сорока лет. Для всех жителей деревни он кукла для битья. Местные жители, обижая Юшку, снимают стресс и вымещают негативные эмоции. Так он и погибает, впервые в жизни вступившись за себя, сказав слово в свою защиту.

Оказывается, что жил он и работал ради одной девочки, не имевшей родителей. Не ел сытно, не пил чая с сахаром этот мужчина, чтобы вырастить и обучить сироту. Сострадание рождает сострадание. Девушка эта, выучившись на доктора, приезжает в его село и лечит жителей, не требуя платы. А Кусака простая дворовая собачка. Боль и обида поселились в ее душе, поэтому она стала злой и кусачей. Но появляются добрые люди и топят лед ее брошенной души. Она их полюбила, доверилась. Но лето закончилось и дачники уезжают, оставив Кусаку снова одну. Они ее предали. Нужно ли было сострадание в этом случае, если оно принесло только боль маленькому собачьему сердцу? На мой взгляд, эти "добрые" люди поступили еще хуже того пьяного прохожего, который приманил Кусаку, а потом ударил ее. Ведь они подарили ей веру в любовь, подарили мимолетное счастье, она верила им. Верила, что нужна. А они ее бросили, особенно не задумываясь о ее судьбе.

Я уверен, что сострадание просто необходимо. И человек, лишенный сострадания, не может быть человеком в полном смысле этого слова. Но оно должно быть истинным и с умом. И если ты растопил ожесточенное сердце, приручил его к себе, то будь за него в ответе. И речь идет не только о животных.