2.Сколько видов цветов было в саду у Колдуньи?

Семь видов цветов

Объяснение:

огненная лилия, вьюнок, гиацинты, колокольчики, золотой одуванчик, жёлтая лилия.

Семь видов цветов: огненная лилия, вьюнок, гиацинты, колокольчики, золотой одуванчик, жёлтая лилия.

☄(´･ω･`)?

На братских могилах не ставят крестов, 
И вдовы на них не рыдают. 
К ним кто-то приносит букеты цветов 
И вечный огонь зажигает. 

Здесь раньше вставала земля на дыбы, 
А нынче гранитные плиты... 
Здесь нет ни одной персональной судьбы - 
Все судьбы в единую слиты. 

А в вечном огне виден вспыхнувший танк, 
Горящие русские хаты, 
Горящий Смоленск и горящий десант, 
Горящее сердце солдата

У братских могил нет заплаканных вдов, 
Сюда ходят люди покрепче... 
На братских могилах не ставят крестов... 
Но разве от этого легче...

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ
Порівняльна характеристика Карпа і Лавріна з повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» Образи представників молодшого покоління також змальовані у гумористично побутовому плані. Змальовуючи Карпа і Лавріна, автор з одного боку протиставляє їх один одному, а з іншого виділяє їх спільні риси. Обидва Кайдашенки — індивідуалісти і живуть своїми егоїстичними інтересами. Так само чинять і їхні дружини. У житті їх єднає прагнення до незалежності, мрія про ґрунт і власне господарство. Всі вони зображені письменником як морально убогі люди, що через свої безконечні сварки втрачають почуття гідності.

Ще замолоду брати були різні, мали різні смаки і характери. Карпо по натурі грубуватий і різкий. Він і хлопцем не мовчав батькові, а завівши свою власну родину відчув потребу відділитися, особливо, коли сам став батьком і зрівнявся в правах із старим Кайдашем. Він відчуває відповідальність за свою родину, дружину, а тому боронить її від нападок матері і батька, нехтуючи їхнім авторитетом, попираючи їхню гідність, піднімаючи руку на Кайдаша і руйнуючи тим самим патріархальні традиції цілковитої покори батькам. «Карпо, побивши батька, забув про те і нітрішки не жалкував, неначе він побив якого парубка в шинку». Відокремлення Карпа не припинило сварок у родині, а навпаки набавило.

Іншим за вдачею, ліричним, шанобливим, зображує Нечуй-Левицький Лавріна. Це душа чутлива. Він грає на сопілці, відчуває красу природи, з повагою ставиться до людей. Своїм характером і поведінкою Лаврін не схожий на інших Кайдашів. Але поступово родинні чвари псують чисту і добру душу Лавріна, він також втягується у родинну колотнечу, стає егоїстичним і байдужим.

Ворожнеча між членами однієї родини за клапоть поля, за садибу, за стару грушу на межі не виникає зненацька, а поступово розгоряється. Однією із причин сварок автор називає нестачу землі — єдиного засобу для прожиття, проте стрижнева проблема родини крилася у егоїстичному підході до вирішення будь-яких побутових справ кожного із її членів. Письменник у гумористичному плані змальовує взаємні заздрощі, плітки та вибухи шаленої злості серед Кайдашів. Однак, гумор у повісті має співчутливий характер. Він допомагає розкрити вплив на психологію трудівників їхнього тяжкого становища, бо після довговічної панщини вони потрапили в нові, незвичні пореформені обставини.