Бегий пёс бегущий краем моря тема рассказа, идея , система образцов , чему я научился , главные герои, проблемы

Сміхом крізь сльози звучать окремі місця твору.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,

піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.

В древнерусской литературе авторство никак не ценилось, авторы оставались в неизвестности. Одно произведение, как правило, перерабатывалось, списки („редакции“) отличаются друг от друга. Понятие авторства появляется лишь в 17 в.

18 век в русской литературе – переходный период, „творческая мастерская“ для 19 века. Русская литература оказывается под сильным влиянием западноевропейской культуры классицизма. На содержание и форму произведений влияют в основном переводы сочинений французских писателей (П.Корнель, Ж.Расин, Мольер, Вольтер). Те служат образцами поэзии, прозы и драматургии. Русские писатели сначала подражали этим образцам, и только потом стали сочинять самостоятельно.