Напишіть твір-роздум на тему: «Моральні цінності, що стверджуються у творах М. Енде, А. Ліндгрен та К. Нестлінгер».

Объяснение:

Очень добрый рассказ, типичный для творчества Виктора Астафьева.

Мальчик, оглохший от малярии, уединяется от всех, проводит дни в "своем" уголке в огороде, наблюдая за растениями, насекомыми, птичкой мухоловкой. А когда птенцов съедает кошка, герой рассказа задумывает посадить дерево, чтобы птица могла на нем свить гнездо, подальше от кошки.

Но саженец оказывается не бояркой, а всего лишь кустиком гречихи.

Бабушка в утешенье внуку приносит из леса маленький саженец лиственницы.

И мальчик стал снова мечтать о высоком дереве, но опасался, тревожился -- вырастет ли это дерево?

А бабушка успокаивала его: вырастет! Деревья растут для всех! И для солнца, и для птиц, и для людей.

Вот посадил мальчик вроде бы для себя да для мухоловки, а вырастет лиственница -- и всем вокруг будет радостно. Все будут пользоваться деревом и любоваться его красотой.

В літо 987 скликав Володимир бояр своїх старців городських і сказав їм:

— Ось приходили до мене бояри з Волги, кажучи: «Прийми наш закон». Потім приходили німці і хвалили свій закон. За ними прийшли євреї. Після всіх прийшли греки, ганьблячи всі закони, а свій вихваляючи. Мудро вони говорили, чудно їх слухати. Якщо хто, кажуть греки, перейде в їхню віру, то померши, знову воскресне; якщо ж буде в іншій вірі, то на тому світі горіти йому в огні. Що ви на це скажете, що порадите?

І відповіли йому бояри і старці:

— Знай, князю, що свого ніхто не гудить, а хвалить. Якщо хочеш  по-справжньому довідатися, то пошли своїх мужів, хай вони подивляться і розпитають, у кого яка віра...

Пішли київські посли до болгар на Волгу, до німців і до греків...

Скликав Володимир бояр своїх...Вони ж сказали:

— Ходили ми спершу в Болгари і дивилися, як вони поклоняються в храмі, тобто в мечеті, стоячи без пояса. Отож, поклонившись, сяде кожен і глядить сюди й туди, як навіжений, і нема радості в них, але печаль і сморід великий, і недобрий є закон їхній. І прийшли ми в Німці, і бачили, як вони службу правили, а краси ж не побачили ніякої. Прийшли ми в грецьку землю. І повели нас на святкову службу: запалили кадила і влаштували церковні співи і хори. Ми в подиві стояли і не знали, де ми, — на небі чи на землі, бо нема на землі такого видовища і пишноти такої, і не знаємо, як розповісти вам про те. Знаємо тільки, що служба в них краща, ніж у всіх інших землях. Не можемо забути ми красоти тої, бо кожна людина, раз скуштувавши солодкого, не візьме потім гіркого. Так і ми.

Озвались бояри:

— Якби поганий був закон грецький, то не перейняла б його твоя баба Ольга, а вона була мудріша з усіх людей.

Объяснение: