2. Кого більш за все побоювалася Софі?а) мачуху, б) відьму Пустириш, в) Хаула, г) королеву.3. Хто керував мандрівним замком?а) опудало Ріпка, б) ХаулВ) демон Кальциферг) Софі.​

2-б

3-в

Объяснение:

Відомо, що на з самого початку другої світової війни а. де сент-екзюпері часто малював хлопчика з крильцями, який через хмари здивовано дивився на землю, будинки і людей. цей здивований маленький хлопчик не давав спокою письменникові і врешті-решт став героєм дивовижної казки «маленький принц», яка зараз відома в усьому світі. казка стверджує красу людських відносин, вона написана з безмежною жагою пізнання навколишнього світу і прагненням людей до щастя та мудрості. казка а. де сент-екзюпері не тільки для дітей, а й для дорослих, вона підкорює своєю щирістю і можливістю з головою зануритися у світ дитинства. коли читаєш про подорожі маленького принца по різним планетам, коли слухаєш його міркування, починаєш розуміти, що в головному героєві казки гармонійно поєднується проникливість та мудрість дорослої людини і безпосередність дитини. хлопчик впевнений, що всі, як і він сам, повинні жити за принципом: «встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж в порядок свою планету». для неегоїстичного і доброго хлопчика піклуватися про оточуючих було необтяжливо і природно. на жаль, далеко не всі мешканці планети земля, зокрема ті, з якими зустрічається хлопчик під час своєї подорожі, поділяли принципи життя маленького принца. наприклад, король дивився «на світ дуже спрощено», він мріяв тільки про те, щоб у нього було якомога більше підданих. честолюбець не помічав нічого навколо і бачив сенс свого життя лише в шануванні власної особистості, бо «гонорові люди глухі до всього, окрім хвали». життя п’яниці маленький принц взагалі вважав якоюсь нісенітницею, бо той пив для того, щоб забути про те, що він п’яниця. мешканець ще однієї планети за справедливим зауваженням маленького принца не приносив нікому користь тим, чім займався, адже той був постійно зайнятий перерахуванням зірок. хлопчик йому казав: «і моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. а зорям від тебе нема ніякої користі». від усіх, з ким зустрічався на землі маленький принц, відрізнявся тільки ліхтарник, адже хлопчик вважав, що в «його роботі все ж таки є сенс». крім того, цей герой викликав повагу своєю вірністю даному слову. можливо, заняття ліхтарника викликало б презирство мешканців інших чотирьох планет, а «між тим з них тільки він один не смішний. може бути, тому, що він думає не тільки про себе». я впевнений, що якби а. де сент-екзюпері продовжив свою казку і відправив маленького принца на восьму планету, хлопчик обов’язково зустрів би там гідних і чесних людей, які довели б героєві, що і на землі є багато тих, хто піклується не стільки про себе, скільки про інших. адже письменник і без того прагне донести до читачів думку про те, що треба жити так, щоб не бути пихатим і егоїстичним, щоб приносити користь людям і зберігати вірність у дружбі та коханні.

Аркадий Иванович Свидригайлов – немолодой мужчина 50 лет. Его рост выше среднего, он дородный, с широкими и крутыми плечами. У него широкое, скуластое лицо, белое, румяное, с алыми губами. Глаза у него ярко голубого цвета. Волосы у него густые, белокурые, борода спускается лопатой.
Аркадий Иванович - отлично сохранившийся человек, который кажется моложе своих лет. Одевается Свидригайлов щегольски и удобно.
По внешнему виду составляется следующий психологический портрет. У Аркадия Ивановича скуластое лицо, это говорит о прирожденной уверенности в себе и склонности командовать. Он, скорее всего, не отклоняется от поставленной цели и обладает хорошими аналитическими Люди с такой же формой лица склонны к лидерству, и обычно именно за ними остается последнее слово. Много можно сказать и о глазах Свидригайлова. Их холодный (голубой) цвет и неподвижный взгляд говорят о том, что он твердый человек, для которого вполне естественна самостоятельность и смелость в принятии решений. Ясно, что такой человек не станет заливаться слезами при виде страданий и унижений окружающих. Привычка Свидригайлова прищуриваться говорит о хитрости.
Описание внешности Аркадия Ивановича Свидригайлова встречается в романе три раза. Все три портрета написаны расплывчато. Достоевский определяет одну общую черту – лицо похоже на маску, сквозь которую трудно увидеть истинные переживания и чувства.
Свидригайлов – человек сильный, спокойный, рассудительный, прямой. Можно судить, что у него смешанный тип темперамента – он холерик и флегматик. Герой направлен в себя, раскрывает душу тем, кому доверяет. Он решителен, целеустремлен, для него жизнь – борьба, прежде всего с самим собой. Для него не существует никаких преград. Он не считает себя ни в чем виноватым, так как у него психология оправдательная. О нем можно сказать, что он самоуверенный эгоист.
В то же время он обаятелен, обладает обворожительными манерами, когда хочет. Это говорит о нем, как об истероидном типе, который отличается артистичностью, ярко выраженным ''я''. Можно отметить, что он и экстраверт, т. к. общителен, интересуется людьми, любит удобства и себя.
Про него можно сказать, что он живет, потому что «надо». Но, встретив Дуню, он меняется. Свидригайлов искренне любит ее, отдает все силы на то, чтобы и она полюбила его. Но этого не случилось, и он теряет последнюю надежду. Свидригайлов понимает свою ненужность, жизнь становится пустой, у него появляется преграда в себе, которую он не сумеет преодолеть. Выход– смерть.
В романе ''Преступление и наказание'' Достоевский развивает свою теорию двойничества, суть которой в том, что у каждого человека есть двойник, который несет в себе все самое ужасное, мерзкое. Таким двойником Раскольникова является Свидригайлов.Вообще, в романе много фактических параллелей между Свидригайловым и Раскольниковым. Они видят сны, смеющихся убитых или пауков. Могут подолгу не выходить из своих комнат. Их тянет друг и другу, они ждут друг от друга чего – нибудь ''новенького''.
В романе Свидригайлов не смог смириться с жизнью, а Раскольников пошел по пути смирения.

Известный критик В. Шкловский писал: "Свидригайлов, став тенью Раскольникова, снизил бунтаря". Свидригайлов - не аналог и не отражение Раскольникова, он скорее отражение его идеи. Именно благодаря его образу, циничному и безыдейному, раскрывается суть идеи Раскольникова.