Максим_Нина
?>

Аналіз вірша Артура Рембо "П'ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ" :визначити тему, композицію, конфлікт (зовнішній і внутрішній), зміст назви твору, символіку вірша, провідні мотиви, художні засоби виразності та їх роль у творі; власні думки та враження від прочитаного УРИВОК:Як понесли мене байдужі хвилі, Зо мною не було завзятих моряків, Бо дикуни їх стрілами пришили До розмальованих, скривавлених стовпів. І от, позбувшися свого вантажу (Бавовни з Англії, фламандського зерна), Безжурно я поплив без екіпажу, Куди повабила мене далечина. Глухий, немов той мозок у дитини, Холодний, як зима, я плив під рев стихій. Крушила буря береги камінні, І хаос повставав, і лютував прибій. Мене тоді благословили шквали, Гойдали десять день на хвилях тих морів, Що вже не першу жертву колисали, І зник я із очей безглуздих маяків. Всмокталася в моє соснове тіло, Мов ніжний сок кислиць, морська вода мутна; Понісши геть стерно, мене обмила І від блювотини, й від синіх плям вина. Я потонув тоді в поемі моря, Сліпучій, зоряній, — зелену пив блакить, Часами втопленик у глиб прозорий Спускавсь задумливий, щоби в мандрівках жить. Заливши пурпуром екстази дикі, Повільні ритми хвиль, і запаливши синь, П'яніша од вина і від музики, Горіла там любов, гірка, немов полинь.

Литература

Ответы

polariskirov

«П'яний корабель» (фр. Le Bateau ivre) — віршована символічна поема відомого французького поета Артюра Рембо, яка написана ним у 17-ти річному віці 1871 року в Шарлевілі.

У центрі твору — символічний образ корабля-людини, що ототожнюється із самим поетом.

Поява цього твору визначила формування нової поетичної системи, яку характеризують посиленням метафоричності, появою «зашифрованих образів», які допомагають уявити невимовне.

Поема складається з 25-ти олександрійських катренів зі схемою римування абаб.

bk4552018345
Лиза
Обманывает Фамусова, скрывая от него свидания Софьи и Молчалина
Обманывает Софью, не рассказывая ей, как себя ведет Молчалин с ней
Почему? Причина проста: она обычная служанка Софьи, покрывает ее от отца и старается не влезать в чужие отношения, чтобы не оказаться крайней.
Софья
Обманывает отца, за его спиной встречается с Молчалиным. Понимает, что он ей не ровня, и отец не одобрит ее поведение.
Невольно обманывает Чацкого в его надеждах, что былые воспоминания о их детской дружбе ей дороги. Это совсем не так. 
Молчалин
Обманывает Софью, внушая ей любовь. На самом деле это не так.
Обманывает Фамусова, скрывая, что волочится за дочкой хозяина.
Молчалин своим поведением обманывает всех, он вовсе не так мелок и ничтожен, как иногда кажется. Он сам сознательно надевает на себя маску ничтожества и подхалима, но это для него лишь добиться цели, которую он давно поставил перед собой. И во имя этой цели он готов на любую подлость, хитрость, коварство. 
Фамусов
Фамусов показан и как отец, и как важный московский барин-краснобай, и как гостеприимный хозяин. Но есть у него главная черта, придающая его образу необходимую цельность и единство. Он находит опору в незыблемых устоях, освященных стариной. Фамусов — консерватор по убеждению, по натуре, по привычкам, наконец. Все, что грозит тому строю, грозит лично ему. Поэтому Фамусов страстно, убежденно защищает не просто быт и нравы, но и идеи старого мира, отстаивая и его непременные атрибуты: карьеризм, низкопоклонство, раболепие, беспринципность, безнравственность.  
Semenova1719
Романтический мотив одиночества, присутствующий в этой элегии, поэт развивает и во многих других философских произведениях о природе. Например, в стихотворении "Листок" звучит тема безрадостных скитаний по жизни героя, отлученного от семьи. С тех пор, как "гроза разбила дуб родимый", он одинок в своих страданиях. Никто теперь ему не Герою остается лишь мчаться по "воле случая", "куда на свете все стремится", то есть к своему концу. Это произведение, я думаю, также навеяно биографией поэта, который рано остался без матери.

Меланхоличный мечтатель Жуковский нередко обращался в своих произведениях к природе, чаще грустной, чем радостной, но всегда чудесной. Поэт боготворил живой окружающий мир и считал, что нет таких слов, чтобы выразить все его величие и красоту. В стихотворении "Невыразимое" он писал:

Что наш язык земной пред дивною природой?
С какой небрежною и легкою свободой
Она рассыпала повсюду красоту
И разновидное с единством согласила!

Но где, какая кисть ее изобразила?
Умение воспеть пленительную красоту природы, ее живую душу и внимание ко внутреннему миру человека, к его переживаниям – все это неоспоримые достоинства романтической поэзии Жуковского.

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Аналіз вірша Артура Рембо "П'ЯНИЙ КОРАБЕЛЬ" :визначити тему, композицію, конфлікт (зовнішній і внутрішній), зміст назви твору, символіку вірша, провідні мотиви, художні засоби виразності та їх роль у творі; власні думки та враження від прочитаного УРИВОК:Як понесли мене байдужі хвилі, Зо мною не було завзятих моряків, Бо дикуни їх стрілами пришили До розмальованих, скривавлених стовпів. І от, позбувшися свого вантажу (Бавовни з Англії, фламандського зерна), Безжурно я поплив без екіпажу, Куди повабила мене далечина. Глухий, немов той мозок у дитини, Холодний, як зима, я плив під рев стихій. Крушила буря береги камінні, І хаос повставав, і лютував прибій. Мене тоді благословили шквали, Гойдали десять день на хвилях тих морів, Що вже не першу жертву колисали, І зник я із очей безглуздих маяків. Всмокталася в моє соснове тіло, Мов ніжний сок кислиць, морська вода мутна; Понісши геть стерно, мене обмила І від блювотини, й від синіх плям вина. Я потонув тоді в поемі моря, Сліпучій, зоряній, — зелену пив блакить, Часами втопленик у глиб прозорий Спускавсь задумливий, щоби в мандрівках жить. Заливши пурпуром екстази дикі, Повільні ритми хвиль, і запаливши синь, П'яніша од вина і від музики, Горіла там любов, гірка, немов полинь.
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

ivanlimeexpo
Vasilevna_Utenkova651
борисовна Елена78
Nikolaevich
vahmistrova
polotovsky
Aleksandrivanovna
Ladyby6224
maryshecka
Georgievich-Zamudinovna2003
Мелконян1137
shef3009
zrv85
Fedoseeva
Гаевая1290