Напишите эссе/сочинение на одну из тем. В работе используйте цитаты и выразительные средства, соблюдайте последовательность и смысловую цельность. Рекомендуемый объём – 130-150 слов. 1. О чём заставляет задуматься весенняя сказка «Снегурочка» А.Н.Островского?

ДЖОНАТАН СВІФТ

(1667-1745)

Англійський сатирик, церковний діяч, публіцист, поет і письменник Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667 року в Дубліні в англійській родині. Батько Свіфта не дожив до народження сина, мати через деякий час назавжди від'їжджає до Англії і Джонатана виховує його дядько, Годвін Свіфт, відомий дублінський адвокат. Свіфт здобув хорошу освіту — спочатку в школі графства Кілкені (1673-1681), потім у дублінському Трініті-коледжі (1682-1688), де йому присудили ступінь бакалавра мистецтв у 1686 році.

Вибух насилля, що стався в Ірландії 1689 року, змусив Свіфта шукати притулок в Англії. До кінця того ж року Свіфт став секретарем сера Уільяма Темпла, дипломата у відставці та літератора, який жив у маєтку Мур-Парк, у графстві Суррей. Свіфт залишався на цій посаді до загибелі сера Уільяма в січні 1699 року. Це були чи не найкращі часи в житті Свіфта: він мав можливість досхочу працювати у величезній бібліотеці Темпла; саме тут, у Мур-Парку, починається самостійна поетична діяльність Свіфта; 1692 року йому присуджують ступінь магістра мистецтв в Оксфорді; нарешті, маєток Темпла стає основою сімейного щастя Свіфта (письменник-початківець знайомиться з Естер Джонсон, падчеркою управителя Мур-Парку, яка спочатку була його ученицею, а згодом стала дружиною).

У 1695 році Свіфт був висвячений у сан священика англіканської церкви й упродовж наступного року служив у Кілруті, на півночі Ірландії. Опинившись у центрі релігійних чвар, Свіфт починає писати один з відомих сатиричних творів — памфлет "Казка бочки", робота над яким тривала кілька років. "Казка бочки" вийшла у світ 1704 року без вказівки на ім'я автора, зчинивши галас довкола себе. Свіфт зажив слави дотепника, після того як його авторство було розкрито. В образах трьох братів — Петра, Мартина й Джека — автор піддає нищівній критиці три гілки християнства — католицьку, англіканську та пуританську.

У 1696 році письменник повертається до Мур-Парку, де пише сатиру "Битва книг". Твір був присвячений дискусії між прибічниками "давніх і нових книг", в якій на боці "давніх" брав участь і Темпл. Свіфт у сатирі виступає проти канонізації античної спадщини, але за його творче використання (передусім для подальшого розвитку сучасної англійської літератури).

Після смерті Темпла 1699 року Свіфт переїздить до Ірландії, де отримує церковний прихід у Ларакорі. У 1702 році у дублінському Трініті-коледжі він здобуває ступінь доктора богослів'я.

Його літературна популярність стала ще більшою після виходу серії нарисів "Папери Бікерстафа" (1708 — 1709), в яких він висміював якогось Джона Патріджа, що складав щорічний астрологічний альманах. Образ екстравагантного джентльмена Ісака Бікерстафа настільки припав до душі читачам, що близький до вігів есеїст Річард Стіл почав видавати від імені Бікерстафа повчально-сатиричний журнал "Бовтун" (1709). Свіфт співпрацював у цьому журналі, виступав і як прозаїк, і як поет.

Через деякий час Свіфт, уже відомий політичний письменник, відходить від вігів і зближується з членами торійського кабінету, навіть кілька місяців (1710 — 1711) видає торійський журнал "Екзамінер". З вересня 1710 по червень 1713 року Свіфт перебуває в Лондоні. У цей час і розгорнулась його діяльність як торійського публіциста. У сфері літературних зв'язків найбільше значення мав невеликий гурток "Клуб Мартіна Скліблеруса (Писаки)". Докладні відомості про політичні й літературні події Лондона того часу дійшли до нас у листах Свіфта, які після його загибелі дістали назву "Щоденник для Стелли" й були адресовані другу всього його життя — Естер Джонсон.

Рассказ «толстый и тонкий» (1883) относится к раннему периоду творчества а. п. чехова. рассказ мал по объему, так как написан необыкновенно емко и концентрированно. признанный мастер, чехов умел «коротко говорить о длинных вещах». при этом авторская позиция в рассказе намеренно не акцентирована – читатель сам может сделать выводы на основании прочитанного. жанр произведения – рассказ, написанный в лучших традициях критического реализма. в рассказе ярко проявлены черты индивидуального писательского стиля чехова: быстрое развитие сюжета, лаконичность, внимание к выразительным деталям, точность языка. проблематика рассказа в рассказе чехов показывает зависимость людей от занимаемого социального статуса и связанных с ним стереотипов мышления. автор с присущим ему тонким юмором высмеивает людей, пресмыкающихся перед должностью. главный объект осмеяния – маленький чиновник, раболепствующий, когда никто его к этому не вынуждает. чехов правдиво и беспощадно рисует картину мира «тонких», мира рабской психологии. трагизм заключается в потере такими людьми своего «я», утрате чувства личности. особенности сюжетной композиции рассказа произведение отличает предельно краткая экспозиция, выраженная одним предложением. даже из него можно сделать два вывода. во-первых, писатель использует антитезу, говоря о том, что один приятель – толстый, другой – тонкий, уже этим противопоставляя их друг другу. во-вторых. николаевская железная дорога соединяла москву и петербург; основными ее пассажирами были чиновники. можно предположить, что в рассказе пойдет речь именно о них. завязкой служит неожиданная встреча двух друзей детства – михаила и порфирия. развитие действия включает и первую искреннюю радость узнавания, и общие воспоминания о детстве, и расспросы о жизни. кульминацией произведения является момент, когда «тонкий» узнает, что «толстый» имеет чин тайного советника. в остросоциальной развязке резко меняется поведение «тонкого» и его семьи. «тонкий» начинает подобострастничать перед «толстым»: обращение на «ты» сменяется «вашим превосходительством», в речи порфирия появляется высокий стиль («милостивое внимание»). особый прием писателя – незаконченные предложения - словно позволяет услышать, как прерывается дыхание «тонкого» от почтительности. «толстого» ситуация раздражает, и он спешит расстаться с семейством «тонкого». система персонажей отличительная особенность рассказа – психологических характеристик героев. отношения между главными персонажами – «толстым» и «тонким» - основаны на противопоставлении двух героев. в повествовании отсутствует описание внешности героев, однако с выразительных штрихов чехов создал яркие образы, показав место каждого персонажа в жизни. автор подчеркивает социальное различие приятелей детства с запахов: от «толстого», пообедавшего в ресторане вокзала, пахло «хересом и флер-д'оранжем», от «тонкого» — «ветчиной и кофейной гущей». во второй части рассказа внутренний конфликт усиливается. писатель раскрывает его через противопоставление мимики героев - «толстый» «», в то время как «тонкий побледнел, окаменел», «съежился, сгорбился, сузился». у «толстого» остается прежнее обращение к порфирию на «ты», а у «тонкого» появляется «вы» - «что вы-с…». введение второстепенных персонажей жены и сына «тонкого» автору в полной мере раскрыть особенности характера порфирия. анализ стилистических особенностей рассказ написан в художественном стиле с использованием элементов разговорного стиля. раскрывая характер героев при контрастного изображения, чехов широко использует разнообразные стилистические приемы: антонимы, сравнения, метафоры, , синтаксическую антитезу, многократное повторение союза «а». на протяжении рассказа меняется речь героев: в начале повествования автор вкладывает в уста героев разговорную лексику («голубчик», «батюшки»), которая сменяется во второй части на официально-деловое обращение. как врач, как писатель, как человек, чехов вскрывает в своем произведении духовные болезни общества, призывая «по капле выдавливать из себя раба».