Екі сөреде 55 кітап бар. Егер екінші сөредегі кітаптардың жартысын бірінші сөреге ауыстырып қойса, онда бірінші сөредегі екінші сөредегіден 4 се көп болады. Әр сөреде қанша кітап болған?Жауабы: бірінші сөреде? -кітап, екінші сөреде ?-кітап.​

Абдулла Кадыри родился в Ташкенте 10 апреля 1894 года. Окончил русско-туземную школу.

Произведения Кадыри посвящены жизни узбекского народа в XIX веке, а также коллективизации (повесть «Абид -Кетмень») . В дореволюционных произведениях писателя заметно влияние джадидизма́[1]

В своих первых произведениях рассказе «Развратник» (1915) и пьесе «Несчастный жених» (1915) им с мягким доброжелательным юмором изображены черты старого узбекского быта.

По не напечатанной пьесе Абдуллы Кадыри, написанной им в тридцатые годы XX века и сохранившейся только в черновиках, известный театральный режиссёр Марк Вайль поставил пьесу «Белый белый чёрный аист» [2] в своём театре Ильхом в Ташкенте.

В советское время А. Кадыри работал в Ташкенте в узбекском сатирическом журнале «Муштум» («Кулак») . Где печатались его сатирические рассказы и фельетоны, пользовавшиеся большим успехом у читателей.

Абдулла Кадыри был репрессирован [3], [4] в 1938 году расстрелян, реабилитирован посмертно. Похоронен на кладбище Хужа-Аламбардор (Камалан) в Ташкенте.

Добавление.

Улітку 1910 року Коцюбинський повертався з Капрі, де він жив разом із Горьким. Жандармерія дістала суворий наказ якнайпильніше перевірити речі М. Коцюбинського. Прикордонні чиновники брутально рилися в його валізі. На запитання: «А зброя у вас є?»— Михайло Михайлович відповів: «Так, є». Від несподіванки запанувала тиша. Потім зчинилася метушня: «Де зброя, де?»

На довгій паузі М. Коцюбинський з лукавою посмішкою показав на олівець, що виглядав з кишені його піджака, і сказав: «Ось моя зброя».

(З кн. «Цікаві бувальщини», зібр. й упоряд. І. Артемчук, Г. Григор’єв, —Дніпро – К., 1974)

Объяснение: