Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1. Маршак: Уж если ты разлюбишь - так теперь, Теперь, когда весь мир со мной в раздоре. Будь самой горькой из моих потерь, Но только не последней каплей горя! И если скорбь дано мне превозмочь, Не наноси удара из засады. Пусть бурная не разрешится ночь Дождливым утром - утром без отрады. Оставь меня, но не в последний миг, Когда от мелких бед я ослабею. Оставь сейчас, чтоб сразу я постиг, Что это горе всех невзгод больнее, Что нет невзгод, а есть одна беда - Твоей любви лишиться навсегда. 2. А. Финкель Что ж, ненавидь, коль хочешь! Но сейчас, Сейчас, когда грозит мне злобой небо. Согни меня, с судьбой объединясь, Но лишь бы твой удар последним не был. Ах, если сердцем я осилю зло, Ему немедля ты явись на смену. Чтобы за бурной ночью не пришло С дождями утро, - доверши измену И уходи! Но только не тогда, Когда все беды наигрались мною. Уйди сейчас, чтоб первая беда Была страшней всех посланных судьбою. И после жесточайшей из утрат Другие легче станут во сто крат. 1. - Что общего в этих двух стихотворениях? -Чем они отличаются? -А как вы думаете, при каком стечении обстоятельств, два совершенно разных человека написали одинаковые по смыслу стихотворение?
відповідь:
автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. цей прийом є відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. порівняння та синоніми роблять слова проникливими та душевними:
і твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
і засмучені очі хороші твої.
звісно, не тільки побудова та художні засоби прославили ці пісні. поезія малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора.