Выберите из приведённых ниже отрывков из повести «Белый пароход» те, в которых есть олицетворения. Благодарила мать-олениха Рябую Хромую Старуху. А мальчику и девочке сказала: «Теперь я ваша мать, вы мои дети. Поведу я вас в далёкий край, где лежит среди снежных гор лесистых горячее море — Иссык-Куль.» А вот полевые вьюнки, хотя они тоже сорные, – самые умные и веселые цветы. Лучше всех встречают они утром солнце. Другие травы ничего не понимают – что утро, что вечер, им все равно. Озеро лежало неподвижно, сияющее и пустынное. Лишь чуть заметно шевелилась у берега белая пена прибоя. «Как мы теперь вернёмся домой?» – тихо сказал он портфелю. – «Это всё из-за меня и из-за телёнка-дурака. И ещё из-за тебя, бинокль. Ты всегда зовёшь меня смотреть на белый пароход. Ты тоже виноват.» «Наверно, у него голова разболелась от жары», – решил мальчик, увидев, что делает Орозкул. Дойдя до Караульной горы, дорога поднималась со дна теснины на откос и оттуда долго спускалась по крутому и голому склону ко дворам лесников. Когда на озере волны ходят, когда пароход твой валится с боку на бок – знай, это наш ветер Сан-Таш качает озеро.

Мені завжди подобалися розумні, мужні, сміливі, благородні і шляхетні особистості. Саме таким є титан Прометей. Він був сином Зевса та богині справедливості Феліди. Титан завжди співчував людям, які жили в холоді й голоді, не вміли будувати житла, боротися з хворобами, не знали ремесел. Прометей викрав вогонь із кузні Гефеста на Олімпі і в порожнистій очеретині приніс його людям. Захисник смертних навчив їх користуватися вогнем і врятував від загибелі. Цей вчинок дуже розгнівив Зевса. Він наказав прикувати Прометея до Кавказької скелі, що знаходилася на краю світу. Та цього громовержцю видалось замало. Щодня хижий орел прилітав до титана, роздирав гострими пазурами його тіло та викльовував печінку. За ніч рани загоювалися, та наступного ранку тортури повторювалися. Так тривало тисячі літ.

Мене вразили терпіння та мужність героя. По суті, Прометей знав наперед, що з ним станеться, адже володів даром передбачення. Але він не схибив, не благав про помилування, не підкорився Зевсу. Любов до людей керувала нескореним титаном.

Тож Прометей — один із найвеличніших і героїчних образів у міфологічній літературі. Тому його оспівують у літературі, музиці, художники увіковічнюють його в камені, щоб донести велич і славу видатного титана до наступних поколінь.