В театре мы смотрим пьесы — художественные произведения, предназначенные для исполнения на сцене. Вы уже знаете, что такое лирика, знакомы с эпическими жанрами — рассказом, кла ать не повестью, а теперь впервые познакомитесь с драматическими произведениями. го а, Слово драма означает по-гречески “действие”, которое происходит в настоящем времени, на глазах зрителей. В драме окружающая жизнь изображается исключительно через поступки, действия, столкновения героев, их речь. У драмы есть свои законы, о которых надо всегда помнить. Законы драмы Например, время на сцене идет Состоит пьеса из диалогов — гораздо быстрее, чем в жизни. разговоров героев-персонажей. Высказывания героя в диалоге назы- То, что в жизни происходит ваются репликой. Речь одного лица - в течение нескольких дней, это монолог. В пьесе есть и ремарки месяцев и даже лет, на сцене авторские пояснения, которые печа- длится два с половиной — три таются в скобках другим шрифтом. часа, а то и меньше. В спек- Ремарки подсказывают, как оформить сцену, как произносить текст. В них такле дорога каждая минута и автор дает общие сведения о герое, о его значимо каждое произнесенное душевном состоянии в определенный слово. момент. Характер героя раскры- вается через его речь, поступки, взаимоотношения с другими персонажами. При чтении читателю надо вообразить, мысленно представить все то, что создают на сцене актеры, режиссер, художники. Составьте к этому рассказу вопросы

Початок двадцятого століття визначив справжнє історичне місце Вергілія. Нові дослідження виявили ступінь оригінальності римського поета, показали безпідставність абстрактного порівняння його з Гомером, тому що кожний з них видатний по-своєму.

Дуже скоро Вергілій став класиком. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Згадане вище тлумачення 4 еклоги додавало Вергілію особливе значення й в очах християн як у стародавності, так і в середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків.

Як бачимо, повторення у сміховому варіанті теми Вергілія Іваном Котляревським досить близьке до оригінального тексту і відрізняється не тільки умисно-вульгарною стилістикою, а й сучасним і цілком „високим” за розміром і культурою рими віршем. Для майбутнього „Енеїди” Котляревського чи не вирішальним стала саме та обставина, що вірш її, легкий, невимушений, насичено-образний по-народному і зовсім не сміховий, поклав початок сучасній українській поезії.

Вергілієва „Енеїда” – етногонічна легенда: там розповідається про звитяжні дії родоначальника римлян, засновника римського народу і римської держави. Центральною темою є тема долі, що формується в боротьбі між різними богами, а у вирішальний момент Юпітер-Зевс дає герою самому визначити майбутнє у чесному двобої з Турном. Картини мандрів Енея сповнені соковитих деталей, в тому числі є і описи бенкетів, але переважно це – „пири”-битви, з детальними картинами того, куди увійшов спис чи меч і звідки він вийшов. У „низькому” українському варіанті все набуває іншого смислу. Подорож Енея з його „обірваними, мов гиря, ланцями” по світу має не стільки героїчний, скільки комедійний характер, бо хоч би де вони опинялися, одразу ж починають залицятися до місцевих молодиць і нестримно й буйно бенкетувати. В моралізаторському тлумаченні твору Котляревського як сатири на вади сучасного йому суспільства центральне місце посідає опис відвідин Енеєм потойбічного світу, де він бачить справедливу кару за гріхи і висловлює нібито соціальний протест. Загалом поема Котляревського ніби втрачає цілісність, наявну у етногонічній легенді римлян. Сміхове начало знімає сюжетно-змістову напруженість, все розпадається на окремі картини, поєднані лише темою мандрів. Згідно з естетикою карнавалу, сміховий простір неорганізований, це світ хаосу, що протистоїть звичному порядку, світ „навиворіт”. Втім, сучасні дослідники переконані, що у бурлескно-травестійному творі І.Котляревського „Енеїда”, де грізна римська легенда була спущена з літературних латинських небес на літературну полтавську землю, на місце виміряної класицистської цілісності прийшов все-таки не хаос – прийшла якась внутрішня цілісність низового життя, просякнутого відчуттям свободи.

Объяснение: