МЕНЯ УБЬЮТ ЕСЛИ БУДЕТ ПЛОХАЯ Оценка Тест за твором А. Ліндгрен «Міо, мій Міо»1.Хто дав Вільгельмові золоте яблуко? А) тітка Лундін; Б) тітка Едля; В) дядько Сікстен.2. Що знайшов Вільгельм у парку Тегнера під лавкою? А) чоботи-скороходи; Б) пляшку, заткану уламком гіллячки; В) плащ-невидимку.3. З якої країни прибув дух?А) із Далекої; Б) із Південної; В) із Країни Казок.4.Хто супроводжував Вільгельма до Країни Далекої? А) троль; Б) ельф; В) дух.5.Кого зустрів Вільгельм у Країні Далекій?А) тата-короля; Б) чарівника; В) Като.6.Хто вперше Вільгельма назвав Міо? А) дух; Б) тато-король; В) Бенко.7.Як називався острів, де стояв палац тата-короля?А) Острів Зелених Лук; Б) острів Казкової Зорі; В) острів Вранішньої Зірки8.Як звали пастушка? А) Юм-Юм; Б) Їрі; В) Нонно.9.Що зробив Нонно для Міо та Юм-Юма? А) підковки на щастя; Б) сопілки; В) амулети.10.Який міст з’єднував Острів Зелених Лук із Землею Заморською?А) міст Вранішньої Зорі; Б) міст Вечірньої Зорі; В) міст Сонця, яке сходить.11.Від кого почув Міо про Землю Чужинецьку? А) від тата-короля; Б) від Нонно; В) від Юм-Юма.12.Яке полотно ткала ткаля серед ночі? А) чарівне ; Б) місячне; В) зоряне.13. Чому сумували люди на Острові Зелених Лук, Землі Заморській, і в Загірній? А) бо були голодні; Б) не мали води; В) сумували за своїми вкраденими дітьми. 14. Що нашіптував старий колодязь?А) забуті казки і пісні; Б) імена хлопців; В) шлях до Землі Чужинецької.15. Хто лише може поїхати у Країну Чужинецьку? А) тільки доросла людина; Б) тільки той, хто має чарівну паличку; В) тільки хлопець королівської крові16. Хто відправився з Міо у Країну Чужинецьку? А) Юм-Юм; Б) Нонно; В) Їрі.17. Що необхідно було Міо для того, щоб стати до бою з лицарем Като? А) кам’яна стріла; Б) меч, який розтинає камінь; В) знати чарівні слова.18. Що до Міо та Юм-Юмові знайти один одного в печері, коли вони заблукали? А) сопілка; Б) ріжок; В) джерельце.19. Яке серце було у лицаря Като? А) залізне; Б) золоте; В) кам’яне.20. Як вирішив розправитися Като з Міо та Юм-Юмом, коли упіймали їх? А) перетворити у птахів; Б) утопити у Мертвому Озері; В) замкнути у вежі, щоб вони вмерли голодною смертю.21. Що врятувало Міо та Юм-Юма від голоду, коли вони були у вежі? А) ложечка сестрички Їрі; Б) знайдений сухар; В) чарівна скатертина-самобранка.22. Хто допоміг дістати меч з дна Мертвого Озера? А) Зброяр; Б) тато-король; В) зачаровані птахи.23. Що до Міо вибратися з в’язниці? А) шапка-невидимка;Б) невидимий плащ ткалі з чарівної тканини; В) його забрали птахи на крилах.24. Під впливом чого ожила Мілімані? А) водиці, яка оживляє;Б) плаща з тканини, яку виткала мати Мілімані; В) чарівних слів.​

Отношение Л. Н. Толстого к войне противоречиво и неоднозначно. С одной стороны, писатель, как гуманист, считает войну "самым гадким делом в жизни", противоестественным, чудовищным по своей жестокости, "целью которого является убийство", орудием - "шпионство и измена, обман и ложь, называемые военными хитростями". Война, по мнению Толстого, несет лишь насилие и страдания, разъединяет людей и ожесточает их, заставляет преступать общечеловеческие нравственные законы.. . И в то же время Толстой, будучи патриотом, воспевает войну, "не подходящую ни под какие прежние предания", войну партизанскую, "начавшуюся со вступления неприятеля в Смоленск" и, по мысли автора, явившуюся одной из главных причин поражения французов в России и гибели наполеоновской армии. Толстой характеризует эту "войну не по правилам" как стихийную, сравнивая ее с дубиной, "поднявшейся со всей своей грозной и величественной силой и, не спрашивая ничьих вкусов и правил <...> гвоздившей французов <...> пока не погибло все нашествие". Порожденная "чувством оскорбления и мести", личной ненависти к французам, которую испытывали и жители Москвы, покидавшие свои дома и уезжавшие из города, чтобы не покориться армии Наполеона, и мужики, сжигавшие все свое сено, чтобы оно не досталось французам, идея этой войны постепенно охватила все слои общества. Пробудившееся национальное самосознание, нежелание быть побежденными Наполеоном объединили различные сословия в борьбе за свободу и независимость России. Именно поэтому партизанская война столь разнообразна в своих проявлениях, так непохожи друг на друга и партизанские отряды: "были партии, перенимавшие все приемы армии, с пехотой, артиллерией, штабами; были одни казачьи <...>были мужицкие и помещичьи". Великая армия Наполеона уничтожалась по частям, тысячи французов -отсталых мародеров, фуражиров - были истреблены партизанами, их многочисленными "мелкими, сборными, пешими и конными" отрядами. Герои этой войны -представители различных сословий, имеющие мало общего, но объединенные общей целью защиты родины. Это дьячок, "взявший в месяц несколько сот пленных", гусар Денис Давыдов, "которому принадлежит первый шаг" в узаконивании партизанской войны, старостиха Василиса, "побившая сотни французов", и, конечно, Тихон Щербатый. В образе этого партизана Толстой воплощает определенный тип русского крестьянина, не кроткого и смиренного, как Платон Каратаев, а необычайно смелого, не лишенного доброго, нравственного начала в душе, но во многом действующего инстинктивно. Потому он с легкостью убивает французов, "худого им не делает, но мародеров десятка два побил". Тихон Щербатый, "один из самых нужных, полезных и храбрых людей в партии", отличается ловкостью и смекалкой: "никто больше его не открыл случаев нападения, никто больше его не побрал и не побил французов". Но в то же время безрассудная жестокость Тихона, имевшего обыкновение не приводить языков и не брать пленных, но избивавшего врагов не из-за ненависти и злобы, а в силу своей неразвитости, противоречит гуманистическим убеждениям Толстого. С этим героем, как и с Долоховым, командовавшим небольшой партией и бесстрашно отправляющимся на самые опасные вылазки, связана своеобразная идеология партизанской войны, отраженная еще в словах князя Андрея: "Французы разорили мой дом, они враги мои, они все преступники. Их надо казнить". Долохов считал "глупой любезностью", "рыцарством" оставлять в живых французов, которые все равно "помрут с голоду или окажутся побитыми другой партией". Однако такой герой, как Денисов, отпускавший пленных "под расписку", "не имевший на совести ни одного человека" и "не желавший марать честь солдата", а также Петя Ростов, "чувствовавший любовь ко всем людям", испытывавший жалость к Винсенту Боссе, юному барабанщику, взятому в плен, воплощают толстовские идеи гуманизма, сострадания и любви к людям