Составте любое четверостишия. и хорошее

когда меня не станет

быть может,лёд в твоей душе расстает?

но меня не станет.

а значит,нас не станет

Его душа уже любви искала,

Будила тело сладостная дрожь,

А в грёзах дева юная витала.

Не должно думать хлопцу о любви,

Коль он казак, бурсак на попеченье,

Но лишь учёбой жить – ему мученье,

И он бродил по Киеву один…

В садах вишнёвых разглядел княжну -

Дочь воеводы польского дворянства.

Андрий пленился тОтчас ею страстно,

Пылал огнём любви и шёл ко дну!

Княжна, смеясь, глядела из окна

(Бела, светловолоса и румяна),

Когда он с бричкой бился: кучер пьяный

Едва не сбил его, став битым сам!

Сквозь частокол Андрий пробрался в сад,

По дереву залез на крышу дома,

Через трубу камина (в рай ли? в ад?) -

Проник к ней в спальню, чувствами ведомый.

Испуг княжны недолог был: красив,

Смущён и робок парубок - забавен!

Над ним смеялась, вывести из спальни

Тайком свою татарку попросив.

А он страдал и снова рвался к ней,

Но дом храним бы дворней воеводы.

Потом в костёле встретил - как во сне,

Мелькнула и ушла, лишив свободы…

Андрий был на Остапа не похож:

Открыт душой, любовью к жизни болен.

Как разошлись пути у братьев, доля:

Позор и подвиг! Но обоим - нож.

Объяснение:

Объяснение:

Бузя – спочатку

маленька дівчинка. Бузя – це її скорочене ім’я від Естер-Ліба, Лібузя. Її мати

покинула її, коли вмер батько. Бузя живе в родині Шимека, стає його названою

сестрою. Дівчинка сумує за матір’ю, її обличчя кожного разу змінюється. Шимек

помічає її великі блакитні очі, чудову усмішку. Вона стає привабливою молодою дівчиною.

Вона дуже сором’язлива, тендітна. Вона, як сонечко, як зіронька, яка освітлює

життя Шимека. Бузя закохується в Шимека. Але Шимек покидає хату, а вона стає

нареченою. І після зустрічі з Шимеком її світ перегортається: «так плаче людина

над своїм життям, що нібито вислизнуло з-під ніг». Образ Бузі викликає почуття

суму та жалощі.  

Шимек – головний

герой юнацького роману, хлопець з дуже яскравими мріями. Хлопчик навчався в

хедері, спеціальній євреській релігійній школі. Йому подобалося ходити з

батьком у Синагогу. Їхні відносини з дівчинкою Бузею носять спочатку дитячий

характер сумісного спілкування. Хлопець взрослішає і поринає у світ мрій, де

він бачить себе немов героєм, який рятує прекрасну царівну. Але він не переносить,

коли над нім посміхаються. Саме через прочитану ним біблійну  «Пісню пісень» він бачить світ, в ньому розкриваються

почуття до Бузі, як чогось священного.  Він

тягнеться до прекрасного, до своєї Суламіфь (Бузі). Але він покидає містечко

через батька та його завіти,  потім

жалкує, що «піздно згадав, що є Бузя на світі, Бузя,  яка  

має  серце,  душу...”». Шимек прогадав, його щастя

вислизнуло від нього.