Гумористичний твір є а скарб о.стороженка б начальника із 7- м. павленко в нем переможний л.погомвренко г крила л.к остенко

1. Акмеизм-направление в изобразительном искусстве и поэзии.

1. Анализ стиха . Это стихотворение написано уже после начала войны. Анна Ахматова встретила войну в Ленинграде. Ее стихотворение "Мужество" - это призыв защитить свою Родину. Название стихотворения отражает призыв Автора к гражданам. Они должны быть мужественными в защите своего государства. Анна Ахматова пишет: "Мы знаем, что ныне лежит на весах". На кону судьба не только России, но и всего мира, ведь это Мировая война. На часах пробил час мужества - люди СССР бросили орудия труда и взяли оружие. Далее автор пишет об идеологии, которая действительно существовала: люди не боялись бросаться под пули, а уж без крова оставались почти все. Ведь нужно сохранить Россию - русскую речь, Великое русское слово. Анна Ахматова дает завет, что русское слово донесется чистым до внуков, что люди выйдут из плена, не забыв его. Все стихотворение звучит, как клятва. В этом торжественный ритм стиха - амфибрахий, четырехстопный. Знаки препинания очень скромны: используются лишь запятые и точки. Только в конце появляется восклицательный знак. Тропы используются также редко. Ключевыми являются лишь точные Ахматовские эпитеты: "свободное и чистое русское слово". Это значит, что России должна остаться свободной. Ведь что за радость сохранить русский язык, но попасть в зависимость от Германии. Но он нужен и чистый - без иноязычных слов. Войну можно выиграть, но потерять свою речь. К сожалению, сейчас мы теряем русский язык - он превращается в язык информативный, куда вливаются иностранные слова, где появляется целый стиль, пропагандирующий неправильное написание. И что в результате? Война выиграна, но русский язык утрачивается.

Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.

Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.

Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі[1].

Объяснение: